Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Особняк С.М. Гіжицького (1906 р. 1936 р., 1955 р.)

Posted by Antique на Неділя, 14 Жовтня 2012 р. (11:04)

Особняк Семена Миколайовича Гіжицького, арх. Ю. М. Дмитренко, 1906 р. Реконструкція для Інституту курортології, арх. Ф. А. Троупянський, 1936 р. Відбудова, арх. Г. Т. Закіян, 1955 р., Лермонтовський пров., 6 / Лідерсівський бул., 23
Будівля на мапі: http://wikimapia.org/14218710/uk
Стиль: неокласицизм.
Статус: пам’ятник архітектури місцевого значення, номер 51-Од.

Відомі власники ділянки:

  • кін. ХІХ ст. – 1906 р. – Н. Макрі
  • 1906 р. – до Жовтневої революції – Семен Миколайович Гіжицький

Наприкінці ХІХ ст. ділянкою володів деякий Н. Макрі, який був також власником будинку на Пантелеймонівський вул., 14. До весни 1906 року ділянкою на вул. Бєлінського вже володів дворянин Семен Миколайович Гіжицький, який проживав у будинку архітектора Ю.М. Дмитренко на Базарній вул., 73.

29 травня 1906 року (за новим стилем) був затверджений проект одноповерхового сособняка для Семена Гіжицькього з підпискою о технічному нагляді архітектора Ю. М. Дмитренкоо. Цікаво, що у 1892 році Ю. М. Дмитренко на Пантелеймонівській вул., 12 збирався будувати житловий будинок для Скаржинської яка розташована поряд з ділянкою попереднього власника ділянки Гіжицького – Н. Макрі.

Архітектор Ю. М. Дмитренко був автором численних благодійних закладів і деяких православних церков, означені споруди були достатньо значними і мали декоративний вигляд. Після 1905 року архітектор уникав великих замовленнь, на що можливо вплинув стан його здоров’я. Дмитренко у ті часи займається організаційними справами та спорудженням невеликих будівель, так окрім особняка С. М. Гіжицького архітектор спорудив у 1909 році особняк Є. Є. Запорожченко. Особняк мав лише один поверх та напівпідвал, а дах був увінчаний фронтонами подібними тим, що розташовані нині над другим поверхом. Вірогідно також, що наявна огорожа з боку вулиці Бєлінського також має дореволюційне походження.

Після Жовтневої революції будинок було націоналізовано і у ньому розмістився дитячий будинок № 49, завідувач Сіленька. У 1925 році його було перетворено у дитячий будинок для психо-невротиків, завідувач Р. А. Трок.

Пілся ліквідації дитячого будинку наприкінці 1920-х років у особняку Гіжицького розмістилася Одеська Курортна управа, яка переїхала з колишнього будинку Контрольної палати на Князівській вул., 10. За даними В. А. Пилявського особняк Гіжицького було реконструйовано у 1936 році. Проект реконструкції був виконаний відомим ще з дореволюційних часів архітектором Ф.А. Троупянським, який також був автором старого та нових корпусів Лермонтовського санаторію. Можливо але остаточно не підтверджено, що у 1950-х роках над будинком було надбудовано другий поверх, після чого будинок більше не нагадує особняк.

У 1929 році КурУпу підпорядковувались:

  • Лермонтовський курорт
  • Куяльницький курорт
  • курорт “Пролетарське здоров’я” (Хаджибєй)
  • курорт ім. Жовтневої революції (Холодна балка)
  • курорт ім. Семашка (Аркадія)
  • курорт “Люстдорф”
  • Кардіологічний санаторій (Лідерсівській бул., 11)
  • курортна полікліника

Фасади на рівні 1-2 поверхів відповідають  стилістиці дореволюційних часів і вірогідно не змінювались. Розміри вікон  Розміри вікон другого поверху мають типові розміри для 1930-х років, що підтверджує весію  про надбудову. Кут будинку має розкріповане закруглення, яке дещо нагадує кут будинку братів Тарнополь, що розташований на розі Канатної та Пантелеймонівської вулиць (реконструкція інж. А. І. Гуковський, 1890). На куті та краях фасадів влаштовані ризаліти, що підкреслені трикутними фронтонами на даху, однак на правому фасаді відсутній фронтон над ризалітом у стику будівлі поліклініки інституту курортології . Вікна першого поверху, що розміщені в ризалітах мають трикутні фронтони. Вікна другого поверху мають просту лиштву і по низу вікон другого поверху проходить карниз, який спільно з прямими сандріками більшої частини вікон створює своєрідну тягу, що розподіляє поверхи. З боку провулка розташований парадний вхід оформлений у вигляді урочистого порталу з лучковим фронтоном. Ліворуч від будівлі по вулиці Бєлінського розташоване подвір’я відокремлене від вулиці кам’яною огорожею з балюстрадою по горішньому краю.

Після Другої світової війни у будинку Курортознавства розмістився інститут Курортознавства. Він був створений у 1928-му під назвою Всеукраїнський інститут Курортознавства 18-ї річниці Жовтневої революції, і первісно розміщувався у лікувальному корпусі Лермонтовського санаторію, де на фасаді корпусу був розташований відповідний надпис.

У 1955 році за проектом архітектора Г.Т. Закіяна до правого торця будівлі по провулку прибудована триповерхова будівля курортної поліклініки і якщо під час реконструкції 1936 року не було надбудовано поверх у будинку Гіжицького, то дана подія повинна була відбутися саме у 1955 році.

У цілому реконструкцію можна назвати вдалою. Другий поверх майстерно вписаний у ритм оздоблення будинку, споруда сприймається органічно, однак, бкзумовно первісний вигляд особняку був більш мальовничим.

“Вся Одесса”, 1930 р.

Контора КУРУПРу, 1930-і рр. Джерело.

Джерела:

  • Сайт Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України. Стаття: Історична довідка.

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s