Одеса. Будинок ЖБК “Інжбуд” (1930 – 1931 рр.)

Будинок ЖБК “Інжбуд”, 1930 – 1931 рр., Єлісаветинська вул., 21а

Будинок на мапі: http://wikimapia.org/16605546/uk
Стиль: функціоналізм.

Відомі власники ділянки:

• 1870-і – кін. ХІХ ст. – Шеміот (Szemiot)
• кін. ХІХ ст. – до Жовтневої революції – Вікентій Станіславович Шеміот

Будинок спорудженій на східній частині ділянки, яка вже у 1870-і роки належала Шеміоту. У 1898 році ділянка належала достатньо заможній персоні – Вікентію Станіславовичу Шеміоту, поляку за походженням. У 1888 році на західній частині ділянки Шеміот спорудив ліву частину триповерхового будинку, про що свідчить його асиметрична композиція. Добудувати будинок до приходу більшовиків він так і не зміг.

У 1930 році було складено проект восьмиквартирного будинку для забудови вільної частини ділянки, таким чином будинок Шеміота залишився у недобудованому вигляді назавжди.

Будинок виконаний у стилі функціоналізму, але вікна є дуже невеликими, що не зовсім відповідає часу.  За даними учасника форуму “Одеський форум” Jorjic, який посилається на особисту розмову з Б.А. Мінкусом – сином архітектора А.Б. Мінкуса, будинок був побудований за проектом А. Б. Мінкуса (тема “Одесса, которую мы не должны потерять”, повідомлення № 16357).

Композиція вуличного фасаду тридільна – в центрі будинку розташований ризаліт з стрічковими вертикальними вікнами парадного під’їзду, края будинку фланкують ще два ризаліти в яких розташовані вікна квартир. Подібну композицію також має житловий будинок Шкіртресту в Лазневому провулку (арх. А.Б. Мінкус, 1925 р.). Хоч будинок і виконано в конструктивістському стилі, але будинок здається дещо масивним. Вікна побудовані згідно новим радянським стандартам і мають меншу висоту пропорційно висоті сталі. Вікна розташовані на відстані більшій, ніж ширина самих вікон, а поодинокі вікна в широких ризалітах створюють асоціації з бійницями фортець. Центральний ризаліт є більш яскравим, як було вказано раніше у ньому розташовані вікна сходової клітки. Ці вікна безпосередньо розташовані в ніші завдяки чому не здаються такими маленькими, як інші вікна. Аскетичність зовнішнього оформлення частково компенсувалось дрібним членуванням віконних рам, що однак було притаманно пізньої архітектурі європейського модернізму. Невисокі вікна будинку вказують на бюджетність споруди.

У ІІ-й половині ХХ-го століття в Одесі відбувся черговий етап боротьби з конструктивізмом і головний фасад було вкрито не дуже привабливими кахлями. Зворотній фасад не був вкритий кахлями, але особливо відрізняється різноманітними отворами вікон, що надає схожість з фасадами будинку шкіртресту в Лазневому провулку – присутні отвори, які аналогічні тим, що розташовані головному фасаді, а також більш вузькі та більш широкі вікна. Достатньо незвичайними є віконні рами великих вікон. З боку подвір’я також розташований вхід до службових сходів, до яких, напевно також існують входи з кожного поверху парадної сходової клітки подібно будинку Шкіртресту в Лазневому провулку.

Головний фасад.

Дворовий фасад.

Двері службових сходів.

Джерела:

• Офіційний сайт Одеської державної академії холоду. Стаття: “Історія академії до 1950 року“.
• В.А. Пилявский. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие. — 2-е изд. — Одесса: Издательство “Optimum”, 2010. ISBN: 978-966-344-377-5
• Тема “Одесса, которую мы не должны потерять (*)” на форумі “Одеський форум”.