Одеса. Селекційно-генетичний інститут (1930-і рр.)

Селекційний інститут, арх. А.Б. Мінкус, М.А. Шаповаленко, 1930-і рр., Овідіопольська дор., 3
Місцерозташування: http://wikimapia.org/#lat=46.458251&lon=30.6748386&z=18&l=37&m=b
Стиль: функціоналізм, міжвоєнний неокласицизм, безстилевий.

Окремі статті:

• Лабораторія генетики та селекції (кін. 1920-х рр.).
• Лабораторія (1934 – 1936 рр.).
• Лабораторія (1930-і рр. Перебудова, 2010-і рр.)
• Двоповерховий житловий будинок (1934-1936 рр.)
• Триповерховий житловий будинок (1934 – 1936 рр.)

Передмова:

Даний текст ґрунтується на історичній статті з офіційного сайту селекційного інституту і в значній мірі уявляє стислий переказ означеної статті. В іншому – автор додав відомості стосовно існуючих будівель, що отримані власними силами, а також за допомогою одного із старожилів інституту, що народився і жив в селекційно-генетичному інституті  ще до другої світової війни.

В 1895 му році за клопотанням Економічного товариства Російської імперії за межами Одеси неподалік від Дальніх Млинів було створено дослідне поле Новоросійського університету (нині Національний університет ім. І.І. Мечникова) на якому здійснювалась дослідницька робота стосовно підвищення урожайності на місцевих ґрунтах. Керівництво полем здійснював окремий комітет дослідного поля якій підпорядковувався Імператорському товариству сільського господарства півдня Росії. Председателелем комітету був Микола Федорович Сухомлінов, що також був президентом Імператорського товариства сільського господарства півдня Росії. До складу комітету у 1907-му році також входили Василь Олексійович Бертенсон, Олексій Михайлович Зинов’єв, Авксіній Григорович Комша, Іван Андрійович Кундерт, Петро Григорович Меліков,  Олексій Ігнат’євич Набоких, Дмитро Єгорович Стражеско, Гаврило Іванович Танфільєв. Директором дослідного поля був Володимир Григорович Ротмістров, а секретарем – Л.П. Сокальський. Також в ті роки на полі існувала метеорологічна станція в який спостерігачем був Костянтин Миколайович Верзіллов.

8 березня 1912-го року на базі дослідного поля був створений відділ селекції з посівними площами 400 кв. м, який очолював до 1933-го рока доцент університету Андрій Опанасович Сапєгін (25.11.1883—09.04.1946). Фінансування відділу було дуже недостатнім і дослідницькі роботи здійснювались в обмеженому об’ємі.  Відділ розміщувався у двох неопалюваних в будівлі де зберігали насіння та інвентар. В 1916-му році була побудований сарай з кімнатою, а в 1917-му році господарче приміщення. Весною 1918-го року дослідне поле було об’єднане з розсадником кормових культур в нову структуру – Одеську селекційну станцію. В 1920-му селекційна станція починає отримувати кошти від одеського Губземвідділу та Наркомзему. В січні 1923-го року була створена Крайова сільськогосподарська дослідна станція до складу якої спільно з іншими структурами увійшла і Одеська селекційна станція. В 1925-му році Рада труда та оборони виділяє станції кошти на будівництво нових будівель та обладнання. В 1927-му році станція була перетворена в Український селекційно-генетичний інститут. В 1929-му році інститут нараховував п’ять відділів: відділ селекції, відділ генетики, відділ техноаналітики, відділ фізіології, відділ захисту. З 1930-го по 1938-й роки були побудовані нові лабораторні та житлові приміщення (у тому числі триповерховий будинок спеціалістів), клуб, вегетаційний будиночок, приміщення-розбиральні, теплиці, до інституту проведено електрику, зокрема електрифікований відділ селекції. В 1931-му році А.О. Сапєгін був звинувачений у шкідництві та заарештований, але за відсутністю доказів згодом був звільнений. В 1932-му році в інституті відбулося Українська генетична конференція до участі в якої долучилося багато провідних вчених.

У 1933-му році А.О. Сапєгін залишає інститут, а в 1934-му році інститут стає Всесоюзним селекційно-генетичним інститутом. Після початку Другої світової війни інститут було евакуйовано спочатку до Ставропольської державної селекційної станції, а пізніше до Ташкенту. Вірогідно на території інституту відбувалися військові дії. Поле було перерите окопами, а деякі будівлі були зруйновані, зокрема припинив своє існування клуб, який був побудований у 1936 – 1938-х роках за проектом архітекторів А.Б. Мінкуса та М.А. Шаповаленко (за даними старожила був розташований на південно-захід від будинку спеціалістів).

Після закінчення війни інститут повернувся в Одесу, окопи були засипані, а будівлі відремонтовані, а інститут продовжив свою працю на території, що була залишена на початку Другої світової війни. В 1949-му році за проектом О.Л. Гольденберга був побудований дитячий садок (нині дитячий садок №93), а в 1950-х роках південніше старих корпусів та ближче  до Овідіопольської дороги за проектами архітектора О.Т. Драгомирецької були побудовані нові двоповерхові гуртожитки та житлові будинки з окремими квартирами. На заміну зруйнованому клубу в 1954-му році на заміну зруйнованому клубу за проектом О.М. Чічкіна був побудований конференц-зал. З боку Овідіопольської дороги була влаштована парадна в’їздна брама.

В 1960-х роках були створені нові підрозділи інституту: відділ насінництва, лабораторія біохімії, лабораторія фізіології стійкості та лабораторія фізіології. В 1968-му році за проектом архітектора І.Г. Принценталя відбулася реконструкція старих лабораторних корпусів та побудовані нові. З 1999-го року інститут називається  Національним науково-дослідним селекційно-генетичним центром.

Нині на території первісного розташування інституту зберігся ряд будівель житлового та господарчого призначення. Існують дві одноповерхові будівлі, які мають характерні віконні отвори, що були притаманні дореволюційній фоновій забудові. Також в окремій групі різнорідних одноповерхових житлових будівель існує будівля з віконними отворами стандарту до 1930-х років.  Також деякі одноповерхові будівлі мають стрічкову організацію вікон і можуть відноситися до міжвоєнного періоду.  Збереглися три двоповерхові лабораторії, які були побудовані у міжвоєнні роки, на жаль одна з них була повністю перебудована і облицьована кахлями (за даними старожила) – таким чином складно уявити її первісний вигляд. Лабораторія в якій нині розташований відділ генетики та селекції була виконана в стилі конструктивізму на початку 1920-х років. Ця лабораторія містить також елементи модерну, а великий вестибюль зі сходовою клітиною займає третину будинку. Стеля лабораторії вкрита якісною кахлею, яку почали виробляти ще у 1910-х роках. Інша лабораторія побудована пізніше, в неокласичному стилі, її стіни оздоблені пілястрами тосканського ордеру, а фрамуга входу виконана в стилі пізнього модерну. На схід від лабораторій розташований скромний двоповерховий будинок міжвоєнних часів. Ще далі на схід, уздовж алеї, що з’єднує стару частину комплексу та Овідіопольську дорогу розташований великий триповерховий будинок спеціалістів. Фасад виконаний у суміші стилів міжвоєнного неокласицизму та модерну, а огорожі сходів ідентичні огорожам парадних сходів прибуткового будинку В.Л. Блюмберга (арх.А.Б. Мінкус, В.І. Кундерт, 1912 р.). вірогідно. що в будинку спеціалістів жили керівники інституту та провідні вчені.

На фасадах будинку розташовані пам’ятні дошки вченим А.О. Сапегіну, П.Х. Гаркавому, Ф.Г. Кіріченко та Д.О. Долгушину.

 За даними офіційного сайту інституту посівна площа змінювалась наступним чином:

“1912 р. – 400 м² , 1913 – 1914 рр. – 1 га, 1915 р. – 8 га, 1916 р. – 35 га, після 1922 р. – 80-100 га.”

Окремі статті:

• Селекційна лабораторія (1930-й р.)
• Лабораторія (1934-1936 рр.)
• Лабораторія (перебудована) (1930-і рр.)
• Лабораторія (вірогідно 1930-і  рр.)
• Господарча будівля (точна дата не встановлена, можливо 1930-і рр.)
• Житловий будинок (2 поверхи)(1934-1936 рр.)
• Житловий будинок (3 поверхи)(1934-1936 рр.)

Українська генетична конференція, 1932 р. Вірогідно фото зроблено на тлі зруйнованого клубу.

Перший керівник станції академік АН УРСР Андрій Опанасович Сапєгін (1883—1946). Джерело: офіційний сайт інституту.

“Здесь” – не в сенсі в цьому будинку, а в закладі і цілому.

Академік ВАСГНІЛ Прокіп Хомич Гаркавий(1908—1984). Джерело: офіційний сайт інституту.

Академік ВАСГНІЛ Федір Григорович Кириченко (1904—1988). Джерело: офіційний сайт інституту.

Академік ВАСГНІЛ Донат Олександрович Долгушин (1903-1995). Джерело: офіційний сайт інституту.

Знімок Luftwaffe.

Одноповерхова будівля. Розташування на мапі: http://wikimapia.org/24901591/uk

Одноповерхова будівля. Можливо побудована на поч. ХХ ст. Вид з Південного заходу.

Одноповерхова будівля. Можливо побудована на поч. ХХ ст. Вид зі сходу.

Одноповерхова будівля. Розташування на мапі: http://wikimapia.org/24901540/uk

Одноповерхова будівля. Побудована на поч. ХХ ст. або у 1920-х роках.

Одноповерхова будівля. Побудована на поч. ХХ ст. або у 1920-х роках.

Одноповерхова будівля. Побудована на поч. ХХ ст. або у 1920-х роках.

Селекційна лабораторія, арх. А.Б. Мінкус, 1930-й р.

Лабораторія, арх. А.Б. Мінкус, М.А. Шаповаленко, 1934 – 1936 рр.

Лабораторія, арх. вірогідно А.Б. Мінкус, М.А. Шаповаленко, 1930-і рр.

Житловий двоповерховий будинок, арх. А.Б. Мінкус, М.А. Шаповаленко, 1933 – 1939 рр.

Житловий триповерховий будинок (будинок спеціалістів), арх. А.Б. Мінкус, М.А. Шаповаленко, 1933 – 1939 рр.

Одноповерховий житловий будинок.

Одноповерховий житловий будинок.

Одноповерховий житловий будинок побудований не пізніше 1930-х рр.

Прибудова до одноповерхового житлового будинку.

Одна з алей інституту.

Джерела:

• Селекційно-генетичний інститут. Стаття: “Про нас” (станом на лыто 2013 сайт вже не працює).
• Большой энциклопедический словарь. Москва: АСТ. Астрель, 2008-й г. ISBN 978-5-17-052385-6.
• Владимир Иванович Тимофеенко – Одесса: Архитектурно-исторический очерк. Київ: Будівельник, 1984 р.
• Довідник “Вся Одесса”, 1908 р.