Одеса. Особняк Ф.А. Мааса (1897—1898 рр., надбуд. 1920-і—1930-і рр. Розш. II-а пол. ХХ ст.)

Особняк Ариста Масса, арх. Ф.Й. Моранді, 1850-і рр. Реконструкція для барона Фоми Аристовича Мааса, арх. О. Й. Бернардацці, 1897—1898 рр. Відновлення, розширення та надбудова для кардіологічного санаторію для сердечних хворих, ймовірно 1950-і рр., Лідерсовський бул., 11
Будівля на мапі: http://wikimapia.org/7317284/uk
Стиль: неокласицизм.

На обширній ділянці в Обсерваторному провулку за дачею Фоми Аристовичу Мааса розташовані три будівлі, які згідно аерофотознімку Luftwaffe, вже існували у 1930-і роки. Завдяки листівці з гарелеї Humus на Яндекс фото стає очевидним, що центральна споруда була зведена за часів радянської імперії і первісно мала два поверхи та мезонін. Вірогідно будинок постраждав за часів Другої світової війни, частина його декору була втрачена, також був надбудований повноцінний третій поверх. Він отримав стелі, що мали вишу за тодішнім стандартом, тобто менш високу, ніж до революції.  Нині будівлі займає Одеська клінічна лікарня №3, однак історія лікарні обійдена стороною.

Величезна ділянка на розі Лідерсовського бульвару і Обсерваторного провулку належала барону Фомі Аристовичу Массу (Thomas Ariste Mass), який вірогідно був німцем за національністю (призвіще Масс поширено серед німців північної Німеччини). За даними В.А. Пилявського походив з поділльських поміщиків. У середині 1900-х років був членом піклувальної ради Євангелійсько-реформатської церкви (вул. Пастера, 62), а також був членом Центрального комітету Товариства для допомоги бідним міста Одеси під августійшим заступництвом государині імператриці Марії Федорівни. Вірогідно Фома Масс був спадкоємцем А.Є. Масса і був одним із членів родини, які у квітні 1880 року надали 15000 рублів для облаштування Массівського відділення Міської Богадільні на 34 особи (арх. А.Д. Тодоров, 1881 р., Мечнікова вул., 51) та 10000 рублів на інші потреби Міської богадільні. У 1882 році родина А.Є. Мааса надала грошову допомогу Товариству про піклування вбогих у розмірі 60000 рублів на спорудження власного будинку товариства. Товариство про піклування вбогих додало 12500 власних рублів та отримало позику на 1200 рублів і спорудило на Старопортофранківській вулиці, 28 нічліжний притулок барона А.Є. Масса на 725 осіб (арх. А. Д. Тодоров, 1882 р.).

Також Фома Маас був головою ради Євангельської лікарні (вул. Бєлінського, 11) і за власні гроші спорудив павільйон з номерами для достатніх хворих.

Фома Масс працював інженером у будівельній справі з ІІ пол. 1870-х років до Першої світової війни. Вірогідно займався підрядними роботами, за даними В.А. Пилявського Ф.А. Массом у 1897 році був реконструйований будинок деякого А. Масса на вул. Гоголя, 16, але у 1898 році даний будинок належав А. Тработі. Брату Фоми Аристу Аристовичу Массу належав особняк у Воронцовському провулку, 12.

Ф.А. Масс жив у власному особняку, який був розташований на Лідерсівському бульварі, однак згідно знімку радянських часів на ділянці було споруджено декілька споруд. Можливо, що будівлі призначалися для різних членів родини. Оин з особняків був спорудженний за проектом архітектора Ф.Й, Моранді у 1850-х роках та перебудований за проектом О.Й. Бернардацці та А.Б. Мінкуса у 1897-1898 рр.

Найбільш значний особняк розташований уздовж Обсерваторного провулка з відступом від червоної лінії. Первісно будинок мав лише два поверхи та мансарду, а над ризалітами були влаштовані антресолі. Будівля має три ризаліта, причому центральний є більш широким. Вікна другого поверху в ризалітах мають прямі сандріки, а під вікнами розташовані фільонки з поширеним в середині ХІХ ст. візерунком. Інші вікна ліпного оздоблення не мають і пофарбовані по периметру отворів фарбою (біле облямування). Перший поверх потинькований з імітацією під ренесансне лінійчате рустування. У центральному ризаліті вікна першого поверху мають аркові отвори. У ІІ-й половині ХХ ст.   мансарда була перебудована у повноцінний поверх.

З приходом до влади більшовиків на ділянці Мааса був влаштований Кліматічний санаторій з відділеннями для кістково-туберкульозних Управління уповноваженого українського Червоного хреста по Одеській губерніі (існував вже у 1924 році).

У 1929 році це вже був Кардіологічний санаторій для сердечних хворих ОДКУУПРа. У зв’язку з цим цікаво, що кардіологічний профіль є пріоритетнім для лікарні №3. Також за даними монографії В. І. Тимофієнко “Одесса. Архитектурно-исторический очерк” на початку Успенської вулиці на території парку ім Т. Г. Шевченко архітектором А. Б. Мінкусом у 1934 – 1935 рр. було зведено лікарню для хворих на легені. Це могли бути помилкові дані і насправді лікарня могла бути розташована десь неподалік – автор іноді допускає помилки стосовно розташування будівель. Місце де за даними В.І. Тимофієнко могла бути побудована лікарня – Михайлівська площа біля Головковського притулку була знищена зі всіма її будівлями. Нині на її території розташоване Польське консульство, котеджі та атракціони.

Будівля лікарні є пам’яткою історії, що пов’язано з тим, що в лікарні в 1966-1981 рр. працювала доктор медичних наук професор Людмила Йосиповна Алейнікова (1923-1981 рр.), яка займалася дослідженнями в області кардіології і морської медицини (автор понад 200 наукових праць). У 1945-1981 вона жила у колишньому будинку Шестопала, Чернігова, Паппе на Катеринінській вул., 35 (арх. Л. М. Чернігов, С. В. Шестопал, Ф. Л. Паппе, 1911—1912 рр.).

Фрагмент реклами санаторіїв ОДКУРУПРу з довіднику “Вся Одесса” 1930-го року видання.

Вид на західний та вуличний фасади особняка, 1920-і рр. Підпис на зворотному боці листівки: ” – Санаторії Червоного хреста в Одесі. – Видавництво Одеського окружного відділення Червоного хреста УРСР”. Джерело: публікація О. Й. Губаря у власній ленті на Facebook.

Вид на парковий фасад будівлі (ліворуч) та дачу, що нині не існує (праворуч), листівка 1930-х років. Надпис на папері: “Клинический Кардиологический Санаторий”. Джерело галерея Humus, користувача Яндекс.фото.

У межах 1941—1944 рр. Над особняком вже надбудований третій поверх

Центральний ризаліт.

Ліве крило.

Праве крило.

Джерела:

• Сайт видавничого дому “Заславский”. Стаття Б.І. Голобородько: “Одесская терапевтическая школа. Призвание Людмилы Алейниковой“.
• Адресна книга “Вся Одесса”, 1930-й р.