Одеса. Житловий будинок ІІ-го Шкіряного заводу в Лазневому пров. (1926 р.)

Житловий будинок ІІ-го шкіряного заводу, арх. А. Б. Мінкус, 1926 р., Прохоровська вул., 30а (фактичне розташування: Лазневий пров.)
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/22797381/uk
Стиль: функціоналізм.

Будинок розташовний в Лазневому провулку, однак приписаний до Прохоровській вулиці. До Жовтневої революції великий простір в околицях Комітетської  вулиці не був забудований нічим суттєвим і таким чином в цьому районі в другій половині 1920-х років  розгорнулось масштабне для тих часів будівництво. Першим побудованим за часів радянській влади житловим будинком на Комітетській вулиці став споруджений в добу НЕПу Житловий будинок Взуттєвої фабрики на розі Третецького провулку та Прохоровської вулиці нині має адресу по прокладеному у міжвоєнні роки Лазневому провулку, а Третецький провулок згодом припинив своє існування. За доступними широкому загалу даними будинок в Лазневому провулку був другою спробою житлового будівництва в Одесі починаючи зі встановлення радянської влади. Першою же спробою, та єдиним прикладом житлового будівництва 1925-го року був великий житловий комплекс харківського тресту Укрпайстрой, де на Старопортофранаранківській вулиці було зведено п’ять чотириповерхових будинків. Будинок Взуттєвої фабрики також залишився в 1926-му році одиничним прикладом житлового будівництва, масове спорудження житлових будинків в Одесі почалося тільки  з 1928-го року. Вірогідно Взуттєва фабрика на Успенській вулиці, 22 в ті часи була потужною організацією.

За даними В.А. Пилявського будинок у Лазневому провулку був побудований для Шкіртресту, однак один з місцевих жителів стверджує, що будинок був побудований для Взуттєвої фабрики. А.Б Мінкус будував для обох підприємств і таким чином надану жителем інформацію можна вважати достовірною.

Проект триповерхового будинку на 13 квартир був виконаний архітектором Мінкусом в стилі конструктивізму. Будинок розташований на відкритій ділянці і побудований з цупкого, добре відшліфованого каменю вапняку, для підсилення вікон використовуються балки з бетону. Перед будинком висаджений невеликий сквер. Будинок Взуттєвої фабрики складається з декількох об’ємів, організованих так, що будинок має Н-подібний план. Згідно супутниковому знімку стіни ризалітів, які виходять до головного фасаду розташовані не паралельно продільної вісі, а під невеликим кутом до неї, однак це не помітно. тому що такий засіб був застосований спеціально, щоби глибокі ризаліти не сприймалися дуже важкими.
В центральній частині головного фасаду розташовані вікна сходів, що утворюють стрічку. Вікна будинку та висота стелі відповідають дореволюційним стандартам. Окрім вікон звичайного розміру використовуються також вузькі вікна. У будинку відсутні брандмауери – у всіх фасадах влаштовані вікна. Балкони, на зворотному від провулку фасаді розташовані в шаховому порядку. З боку подвір’я також влаштовані вхід до чорних сходів (можливо освітлюються за допомогою ліхтаря) та мезонін на даху. Можливо мезонін призначався для двірника подібно тому, як на деяких дореволюційних будівлях існували прибудови для прислуги (див. будинок Прокудіна на пл. Льва Толстого).

Сходова клітина має значні розміри. частину будинку завдяки величезним сходовим майданчикам з входами до квартир. Згадані майданчики займають простір всередині будинку і на них виходять двері чотирьох квартир та двері нез’ясованого службового призначення. На кшталт службових дверей можна зробити припущення, що це двері які ведуть до службових сходів. Завдяки розміщенню великих майданчиків всередині будинку, тобто далеко від вікон парадного під’їзду природне освітлення під’їзду не є дуже добрим. Сходи виконані з бетоної мозаїки іншої по консистенції, ніж в більшості дореволюційних будівель центру міста, однак на молдованці зустрічаються будинки в яких були споруджені схожі  з подібного матеріалу. Майданчики прикрашені сірим облямуванням. Сходові огорожі виконані з вертикальних металевих штирів і відносяться до бюджетних типів сході, які іноді використовувались в будинках фонової забудови часів модерну (пізніше такі сходові огорожі широко використовувались в радянську добу навіть у “хрущівках”), хоча найбільш актуальними для того часу були стрічкові огорожі в стилі конструктивізму (функціоналізму).  Двері будинків одностулкові мають простий вигляд, але фрамуга коштує уваги тому, що в якості фрамуги використовувався тип фрамуги доби пізнього модерну. Як приклад такого походження можна привести будинок Мандельбладта, який був реконструйований архітектором Ф. А. Троупянським в 1911-му році.

Пізніше, імовірно вже в 1930-і роки, неподалік з’явилася дещо подібна за планом будівля (Т-подібного плану), яка виконана в стилі міжвоєнного неокласицизму з елементами конструктивізму.

Будинок ІІ-го шкірзаводу уявляє собою приклад самобутнього підходу до проєктування будинків доби конструктивізму, що вдвічі цінно, якщо враховувати зростання типізації в міжвоєнний період. Тако будинок я одним з самих ранніх будинків побудованих в Одесі та й в Радянському союзі взагалі.  Цікаво, що будинок було явно споруджено для номенклатури – присутні чорні сходи та житлові кімнати для двірника. Ще одним аспектом, який робить цей будинок унікальним для Одеси є використання непофарбованого каменю вапняку – всі інші житлові будинки Одеси доби конструктивізму мають потиньковані фасади.

Головний фасад.

Головний фасад.

Головний фасад.

Головний фасад.

Лівий бічний фасад

Головний фасад.

Головний фасад.

Головний та правий бічний фасади.

Правий бічний фасад.

Правий бічний фасад та задній фасад.

Задній фасад.

Задній фасад.

Задній фасад.

Антресоль на даху.

Вікна заднього фасаду.

Двері входу до чорних сходів.

Фрамугі дверей виконані в стилі модерн.