Одеса. Будинок Е. С. Вернетти (1913 – 1914 рр.)

Будинок Ернеста Септимовича Вернетти, арх. А. Б. Мінкус, проект: 1913 р. Будівництво, 1914 – ? рр., вул. Льва Толстого, 10 / Ніжинська вул.
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/15223141/uk
Стиль: модерн

На ділянці, яка на початку 1910-х років належала Еразму Септимовичу Вернетті, розташовано два прибуткових будинки. Вони мають певну схожість між собою, однак в цілому відрізняються за стилем. Якщо довгий чотириповерховий будинок, що займає більшу частину ділянки носить в себе риси модерну (споруджений А. Б. Мінкусом у 1905 році), то кутовий п’ятиповерховий будинок виконаний в стриманих формах модернізованого неокласицизму. Будинок, що був спорудженний першим займав більшу частину частину ділянки, а  іншу, кутову її частину, імовірно тоді займала деяка стара будівля у який розміщувалися житлові квартири і штаб 5-го прикордонного округу (тел. 10-38).

У 1904 році штаб прикордонного округу (тоді: 5-й округ окремого корпусу прикордонної стражі)  розміщувався на Коблевській вул., 29 у щойно збудованому вишуканому прибутковому будинку Є.Н. Яловікова. Також на Канатній вул., 1 розміщувався будинок одеської бригади прикордонної стражі. Слід зазначити, що особовий склад штабу 5-го прикордонного округу раніше  1913 року неодноразово повністю замінювався. Між 1908 та 1909 роками штаб переїхав на ділянку Е. С. Вернетти у будівлю на вулиці Льва Толстого.

Особовий склад штабу був зовсім іншим ніж у 1913 році.

• начальник 5-го прикорд. округу генерал-майор Михайло Дмитрович Кітченко
• начальник штабу округу генерал-шт. полковник Микола Іванович Левізов
• штаб-офіцер для для доручень при начальнику 5-го прикорд. округу Степан Павлович Стеблін-Каменський
• старший ад’ютант 5-го погр. окр. ротмістр Лука Миколайович Бородін
• старший ад’ютант штабу 5-го погр. окр. ротмістр Георгій Миколайович Мартос
• архітектор громадський інженер колезький асесор Євген Миколайович Смідович
• вільнонайманий архітектор громадський інженер титулярний радник Бруно Альбертович Бауер

У 1913 році за адресою вул. Льва Толстого, 10 був розташований лише один заклад – модна майстерня В. Єремчукової.

Жителі ділянки за адресою вул. Льва Толстого, 10 у 1913 р.:

• Андрій Олександрович Васильєв
• П.В. Гітельмахер, акушерка
• П.А. Каршон (тел. 49-66)
• ротмістр Георгій Миколайович Мартос, старший ад’ютант штабу 5-го прикордонного округу
• дворянин Феодосій Леонтійович Соколович, викладач рисунку реального училища В.А. Жуковського (Будинок Л.Н. Рубінштейна, вул. Пастера, 26) та Художнього училища (Преображенська вул., 14)

18 грудня 1913 року один із спадкоємців скульптора Септима Вернетти, що мав італійське походження – Е. С. Вернетта подав прохання на спорудження п’ятиповерхового будинку з підвалом. Після незначних виправлень у січні 1914 року та затвердження проекту у лютому, дозвіл на спорудження було отримано 20.03.1914.

Невідомий рік закінчення споруди, фасаді якого будинку зберіглася таблиця з надписом, який свідчить про те, що будинок після окінчення будівництва належав К. і Л. Шестопал. На жаль надпис погано відновили на початку ХХІ ст., під час утеплюваня першого поверху, і слова “Домъ №10” перетворили у “Домъ П.К.”  В довіднику Вся торгово-промышленная Одесса видання 1914-го року власником ділянки вказаний все той же самий Е. С. Вернетта. Можливо що власник ділянки змінився пізніше, ніж був складений довідник (дані в подібних довідниках звичайно актуальні на попередній рік), або це один з тих випадків, коли власник будинку іншій ніж власник ділянки на який він був побудований.

У 1913 році у Одесі у готелі “Брістоль” (Пушкінська вул., 15) мешкав інженер-технік Костянтин Якович Шестопал (тел. 18-25). Він працював у Одеському Купецькому банку (Будинок О.А. Бродського, Рішельєвська вул., 10), був членом ради 2-го одеського товариства взаємного кредиту (Будинок Г.І. Музикантського, Грецька вул., 20), членом правління одеського купецького і промислового товариства взаємного кредиту (Будинок Вагнера, Ланжеронівська вул., 17).

Також він був власником акційного товариства “Шестопал К. Я.”, яке виробляло винно-кам’яну кислоту. Контора товариства на початок 1913 року знаходилась у будинку Азовсько-Донського банку на Рішельєвській вул., 9, (тел. 15-26), а дещо пізніше переїхала у будинок М. Лемме на Пушкінській вул., 22 (той же телефон). Завод розміщувався на Колонічній вул., 7 (тел. 18-25) і працював навіть у радянські часи. Слід зазначити, що на початку 1900-х років завод належав доктору Р.Я. Шестопалу, пізніше він віддав підприємство своєму родичу і наприкінці 1900-х років він займався продажем шпалер у будинку Добровольського на Успенській вул., 56. У довіднику на 1910-й рік власниками ділянки на Колонічній вулиці вказані Л. і Х. Шестопал, вірогідно пізніше Л. Шестопал був(ла) співвласником будинку на вул. Льва Толстого.

Будинок в плані П-подібний, орієнтований головним фасадом в бік вулиці Льва Толстого. Більшу частину будинку складають два головних крила, що виходять на вулицю. Будинок містив дванадцять квартир на 2-5 поверхах, а перший поверх був призначений під магазини. З боку подвір’я з боку сусідньої ділянки по вул. Льва Толстого прибудовано мале крило в якому  влаштовані службові приміщення квартир, що розташовані по лівий бік від сходової клітки. В цьому же крилі розташовані і одні з двох службових сходів. Інші службові сходи розташовані в правому крилі будинку. Службові сходи в дворовому крилі, на відміну від чорних ходів в правому крилі мають значні розміри, і іншу конфігурацію вікон під’їзду.

Парадний під’їзд  розташований в лівому крилі впритул до дворового фасаду будинку. Сходова клітка дуже простора, до неї веде вестибюль, стіни якого оздоблені пілястрами. В сходовій клітці знайшлось місце і для ліфта. Автентичний ліфт за радянських часів було замінено на більш сучасну модель. Оздоблення під’їзду дуже стримане, ліпні елементи відсутні, майданчики виконані з бетономозаїки і прикрашені сірими рамками, лише майданчик у вестибюля візерунок, що виконаний в стилі геометричного модерну. Огорожі сходів виконані з металевих прутів між якими через певний інтервал розташовані вставки з завитків, які символізують дерево. Такі сходи використовував в своїх проектах архітектор М.І. Лінецький, вони зустрічаються також в зміненій формі в спільному з А.Б. Мінкусом творі – трисекційного будинку Рабінович. Такі же самі сходи зустрічаються також в лікарні Товариства піклування про незаможних на Куяльнику. Найбільш художньо виконані величезні двостулкові двері квартир скрізь які можна було пронести навіть рояль. Двері виконані в стилі модернізованого класицизму з великою заскленою фрамугою і чотирма шестикутними віконцями.

Головні крила будинку оздоблені дещо по різному, праве крило, що розташовано з боку Ніжинській вулиці і примикає до будинку Вернетти оздоблено з таким розрахунком, щоби сусідні будинки сприймалися як єдине ціле. На цьому фасаді пристуній довгий балкон на четвертому поверсі і ліпні фризи з рослинним декором під консолями балкону, такі же самі елементи є і на фасадах сусіднього будинку.  Ліве крило будинку не має відмічених гірлянд, а балкони мають менші розміри. На вертикальній вісі композиції фасаду лівого крила розташований вхідний портал та жіночій ліпний барельєф, на певній відстані обабіч цієї вісі розташовані два вузьких ризаліти над якими на даху розташовані фронтони з маскаронами. Цікаво, що техніка маскаронів притаманна творчості архітектора М.І. Лінецького, і особливо нагадує маскарон будинку Васбейн-Борисової. Двері неокласичного вхідного порталу ідентичні дверям заднього крила будинку Д. Стамерова. Окрім того балкони, що виходять в бік подвір’я мають скруглену форму, схожу на форму деяких балконів будинку Вайсбейн-Борисової. Наявність рис притаманних архітектору М.І. Лінецькому можна пояснити можливістю того, що М.І. Лінецький виступати в ролі підрядника.

Неокласичний вхідний портал будинку майже ідентичний такому в училищі Міщанського товариства (арх. Ф.А. Троупянський, 1910-1914 рр.). Під вікнами другого, третього та п’ятого поверхів розташовані фільонки, в деяких з них розташовані овальні ліпні елементи, які нагадують колесо зі спицями. В фільонках третього поверху в ризалітах і на центральній вісі розташовані ліпні композиції у вигляді лаврових гірлянд та факелів. Балкони по фасаду лівого крила розташовані в шаховому порядку, і підтримуються консолями. Вікна другого поверху мають суцільну кам’яну огорожу, а балкони всіх інших поверхів металеву огорожу на кам’яних опорах. Опори другого поверху мають більш високий рівень декоративності і завершуються пальметами. Металеві огорожі балконів дещо нагадують огорожі балконів житлового будинку прикажчиків-євреїв (арх. Ф.А. Троупянський, 1912-1914 рр.).
Підсумовуючи все вище означене, можна зробити висновок, що будинок Шестопалів призначався для самих заможних верств населення і був одним з останніх прибуткових будинків побудованих в Одесі за часів Російської імперії. Будинок Шестопалів вірогідно був останнім відомим житловим будинком архітектора Мінкуса імперської доби. За ним послідкували дві громадські будівлі, а наступним його твором був створений вже за радянських часів житловий будинок Шкіртресту.

Приблизний контур будинку

“Домъ №10 К. и Л. Шестопалъ”. Таблиця ліворуч від входу. Вірогідно вона первісно була мармуровою, нині ж частково знаходиться під штукатуркою, номер будинку спотворений (виглядає як літери “П.К.”).

Ліве (центральне) крило.

Праве крило.

Верхні поверхи правого крила.

Ліпнина на рослинну тематику на фасаді правого флігеля під консолями балкону.

Один з фронтонів на фасаді лівого крила.

Барельєф на фасаді лівого крила.

Неокласична ліпнина на фасаді лівого крила.

Балкон другого поверху.

Балкон третього поверху.

Балкон третього поверху.

Балкон четвертого поверху.

Балкон п’ятого поверху.

Брама дворового проїзду.

Один з декоративних елементів над брамою.

Тримач прапорів.

Вхідний портал. Двері аналогічні входу в дворовий флігель будинку Стамерова на Кінній вул (арх. М.І. Лінецький, 1913-1914 рр.), портал майже ідентичний порталу училища Міщанського товариства (арх. Ф.А. Троупянський, 1910-1914 рр.)

Дворовий фасад лівого (центрального) крила.

Дворовий фасад правого крила (права частина знімку). Ліворуч і в центрі знімку розташовані крила будинку Вернетти.

Дворовий флігель, який з подвір’я виглядає подібно правому крилу.

Дворовий проїзд. Вид з подвір’я.

Двері між вестибюлем та сходовою кліткою.

Капітель пілястри в вестибюлі.

Вид на вестибюль зі сходів.

Майданчик перед першим маршем сходів.

Майданчик між першим та другим поверхами.

Майданчик між третім та четвертим поверхами.

Майданчик між четвертим та п’ятим поверхами.

В центрі кадру: закладений вхід до квартири (вірогідно у зв’язку з переплануванням під комуну).

Оздоблення нижньої частини сходових маршів.

Велика кількість дзвінків свідчить про те, що ця квартира була перепланована під численні комуни.

Двері виконані в стилі модернізованого неокласицизму.

Марші сходів достатньо довгі.

Джерела:

• Владимир Иванович Тимофеенко – Одесса: Архитектурно-исторический очерк. Київ: Будівельник, 1984 р.