Одеса. Виробничій корпус на Прохоровській вул., 40 (1910-1915 рр.)

Виробничій корпус, арх. вірогідно Ф. А. Троупянський, 1912-1915 рр., Прохоровська вул., 40
Корпус на мапі: http://wikimapia.org/22796264/uk
Стиль: неоренесанс.

За даними В.А. Пилявського на території нині вже збанкрутілого механічного заводу існують корпуси, які були побудовані в  1912-1915 рр. роках архітектором Ф.А. Троупянським. Аналіз аерознімку Luftwaffe показав, що по крайній мірі до сьогодення зберігся корпус, який виходить на червону лінію Прохоровської вулиці. Цей корпус навіть до революції мав 40-й номер. За зовнішнім виглядом його досить важко віднести до певного періоду. Якщо уявити, що корпус був побудований у 1930-і роки, то ретроспективна течія не відповідає тогочасним тенденціям. Для дореволюційного періоду висота вікон не відповідає стандарту, але лучкові отвори вікон,фільонки, високі замки над вікнами першого поверху все ж більше притаманні часам Російської імперії. Фрамуги вікон відрізняються за типом ,деякі відповідають добі модерна і членуються вертикальними поперечинами. фрамуги інших і в тому числі і аркових вікон членуються поперечинами, що розходяться віялом. Виробничий корпус також дещо нагадує ремісниче училище Міщанської громадської комісії (арх. Ф.А. Троупянський, 1910-1914 рр.).

Корпус розташований на колишній ділянці  Костянтина Костянтиновича Ксіда.

У 1910-му році за цей адресою був розташований ряд підприємств:

• Фабрика паперових мішків П.А. Ісупова
• типолітографія Павла Архиповича Ісупова (у 1912 році друкарня та пакетна фабрика Марії Іванівни Санютіної, тел. 18-74)
• Макаронна фабрика Є.Н. Пічінеллі
• ковбасний завод торгово-промислового товариства “А.К. Дубінін”

Також за той же самою адресою проживав деякий І.Ф. Дворницький.

Макаронна фабрика Пічінеллі була заснована у 1901 році. У 1912 році на фабриці працювало 35 робітників, серед обладнання був один двигун у 12 к. с. Щорічний оборот 90 тисяч рублів. Фабрика продовжувала працювати і у міжвоєнний період, але вже як державна макаронна фабрика (колишній телефон 18-53). Таким чином за наявними даними є вірогідність помилкової атрибуції. Механічний завод у свій час займав декілька існуючих ділянок,  і якщо він мав 40-й номер, то насправді будівля може бути захована всередині території і до Жовтневої революції могла відноситися до іншої ділянки. Так, наприклад, на ділянках під номерами №44, №46 та №48 в 1913-му році розміщувались металургійні підприємства відповідно З.М. Вайсброда,  І.Л. Бічач та Д. Вальтуха, які теж після Другої світової війни увійшли до складу Механічного заводу.

Між 1908-1909 роками на ділянку на Прохорівській переїхав з Старорізницькій вулиці ковбасний завод торгово-промислового товариства “А.К. Дубінін” (тел. 20-95). Завод було засновано у 1885 році, у 1893 році на ньому працювало 35 робітників, а щорічний оборот був 35 тис. рублів. Головою товариства був Варфоломій Антонович Дубінін, який мав відомий у Одесі гастроном на розі Дерибасівської вулиці та Красного провулку. Однак у фабрично-заводському довіднику на 1913 рік вказано, що ковбасна і консервна фабрика була заснована у 1899 році, знаходиться на Люстдорфській дорозі де працює 25 робітників, а щорічний оборот складає 130 тисяч рублів. Можливо, що на Прохорівській вулиці було розташовано відділення фабрики або адреса у довіднику є застарілою.

Після Жовтневої революції товариство “А.К. Дубінін” перетворили у Промислово-кооперативне товариство “Універсконсерв” (тел. 27-21), а завод на Прохорівській вулиці продовжував працювати у якості ковбасярні.

1912 р.

Advertisements