Одеса. Виробничій корпус Ксида на Прохоровській вул., 40 (ХІХ ст.)

Виробничій корпус Ксида, вірогідно ІІ-а або ІІІ-я третина ХІХ ст, Прохоровська вул., 40
Корпус на мапі: http://wikimapia.org/22796264/uk
Стиль: неоренесанс.

Згідно старого знімку, який опублікував Євген Сокольський, будівля мала оздоблення фасаду у стилі неоренесансу, притаманному середині ХІХ ст. Не збереглася частина будинку з правого краю над аркою проїзду (на цьому місті розташована частина більш пізнього корпусу). З правого торця також були залишені камені для подальшого розширення, а композиція виглядає такою, нібито було споруджено лише ліву та центральну частини будинку. Фасад – без штукатурки і вірогідно, якщо зняти наявну штукатурку, то відкриється первісне оздоблення фасаду.

Ділянка у 1874 році належала Ксида (ім’я невідоме), весь початок ХХ ст. ділянка належала братам Костянтину Костянтиновичу і Костянтину Миколаєвичу Ксида.

У 1910-му році за цей адресою був розташований ряд підприємств:

• Фабрика паперових мішків П.А. Ісупова
• типолітографія Павла Архиповича Ісупова (у 1912 році друкарня та пакетна фабрика Марії Іванівни Санютіної, тел. 18-74)
• Макаронна фабрика Є.Н. Пічінеллі
• ковбасний завод торгово-промислового товариства “А.К. Дубінін”

Також за той же самою адресою проживав деякий І.Ф. Дворницький.

Макаронна фабрика Пічінеллі була заснована у 1901 році. У 1912 році на фабриці працювало 35 робітників, серед обладнання був один двигун у 12 к. с. Щорічний оборот 90 тисяч рублів. Фабрика продовжувала працювати і у міжвоєнний період, але вже як державна макаронна фабрика (колишній телефон 18-53). Таким чином за наявними даними є вірогідність помилкової атрибуції. Механічний завод у свій час займав декілька існуючих ділянок,  і якщо він мав 40-й номер, то насправді будівля може бути захована всередині території і до Жовтневої революції могла відноситися до іншої ділянки. Так, наприклад, на ділянках під номерами №44, №46 та №48 в 1913-му році розміщувались металургійні підприємства відповідно З.М. Вайсброда,  І.Л. Бічач та Д. Вальтуха, які теж після Другої світової війни увійшли до складу Механічного заводу.

Між 1908-1909 роками на ділянку на Прохорівській переїхав з Старорізницькій вулиці ковбасний завод торгово-промислового товариства “А.К. Дубінін” (тел. 20-95). Завод було засновано у 1885 році, у 1893 році на ньому працювало 35 робітників, а щорічний оборот був 35 тис. рублів. Головою товариства був Варфоломій Антонович Дубінін, який мав відомий у Одесі гастроном на розі Дерибасівської вулиці та Красного провулку. Однак у фабрично-заводському довіднику на 1913 рік вказано, що ковбасна і консервна фабрика була заснована у 1899 році, знаходиться на Люстдорфській дорозі де працює 25 робітників, а щорічний оборот складає 130 тисяч рублів. Можливо, що на Прохорівській вулиці було розташовано відділення фабрики або адреса у довіднику є застарілою.

Після Жовтневої революції товариство “А.К. Дубінін” перетворили у Промислово-кооперативне товариство “Універсконсерв” (тел. 27-21), а завод на Прохорівській вулиці продовжував працювати у якості ковбасярні.

Під час другої світової війни будівля була пошкоджена і вірогідно втратила декор.

За даними В.А. Пилявського на території нині вже збанкрутілого механічного заводу існують корпуси, які були побудовані в  1912-1915 рр. роках архітектором Ф.А. Троупянським. Однак джерело даних невідомо і які саме корпуси були споруджені – також. У 1912 році за даною адресою прохань на спорудження не подавалося.

1912 р.