Одеса. Будинок Ш. Ямпольського і З. Голомбіка (1900 р., 1910-і рр.)

Будинок Ш. Ямпольського і З. Голомбіка, 1900 р. Реконструкція ймовірно 1910-і рр., Бєлінського вул., 15 / Мукачівський пров. / Отрадна вул.

Будівля на карті: http://wikimapia.org/17753078/uk/
Стиль: історизм з елементами модерну (ретроспективізм).

За даними Переліку пам’яток та об’єктів культурної спадщини Одеси особняк на вул. Бєлінського, 15 був побудований для деякого Вайса інженером Ж.Л. Гофманом, а  у довіднику В.А. Пилявського також вказаний ще і архітектор А.Б. Мінкус. Однак ділянка Вайса (або Вайсє) була розташована вище по вулиці до Євангельської лікарні приблизно на місці Н-подібного будинку обкладеному кахлями під сучасним номером 9. Ця помилка імовірно пов’язана з тим, що Ділянка Вайсє до революції мала №17, нині вона імовірно 9-й номер. На нинішній ділянці під №15,  яка вже наприкінці ХІХ ст. належала А.Я. Меннеру, під прямим кутом до друг-друга розташовані два двоповерхових особняки. У лівому боці торцем до вулиці Бєлінського розташований старий особняк 1875 року виконаний у стилі історизму із використанням декоративної цегли. У дальньому куті ділянки побудовані інший особняк, який виконаний у раціоналістичному стилі з елементами історизму. Ймовірно даний будинок був побудований для Ш. Ямпольського і З. Голомбіка, яки отримали дозвіл на розміщення складу будматеріалів на ділянці між ділянками Меннера і Конельського. У адресних довідниках ділянка Ямпольського і Голомбіка не зазначена. Враховуючи візерунок лівого балкону і широкі вікна, то можна припустити, що будинок перебудовувався у 1910-х роках, однак відомостей про перебудову серед зберігшихся прохань не знайдено (окрім літа 1913 року, тому що справа розшита).

Сходовий фронтон будинку та люкарни виконані у стилі німецького ренесансу. Будинок складається з трьох об’ємів, основний об’єм будинку призматичний, верхню його частину вінчає сходовий фронтон.  До основного об’єму ліворуч від центру головного фасаду примикає вертикальний об’єм у який для збільшення простору сходової клітки винесений двоповерховий сходовий майданчик. Об’єм сходової клітки закінчується двосхилим дахом, але ця частина виглядає перебудованою, таким чином автор статті не може стверджувати, що нинішній вигляд є автентичним. До правої частини фасаду примикає одноповерховий кубічний об’єм, який нагадує сучасні прибудовані балкони на перших поверхах багатоповерхівок. Вірогідно, що ця частина була прибудована значно пізніше, але виконана у схожому стилі з будинком. Два вікна між прибудовою і входом у під’їзд теж були змінені, первісно вони мали такі самі розміри, як вікно ліворуч від лівого металопластикового  балкону на другому поверсі. Правий балкон зберіг свою огорожу, яка виконана у стилі пізнього модерну, центрі огорожі прикрашений крито-мікенськими завитками або символом Дерева життя. Інтер’єри під’їзду виконані в еклектично-модерновій манері, візерунок огорожі сходів достатньо самобутній і являє складну композицію з хвилястих ліній, овалу, завитків і металевих кульок. Сходи виконані з бетономозаїки з крупними світлими частками мармуру. На всю ширину тісних сходових майданчиків розташована пара вхідних квартирних дверей з великою площею засклення. Стеля прикрашена по периметру типовим ліпним необарочним карнизом, який використовувався в багатьох будинках з кінця ХІХ ст.

Враховуючи німецькі ремінісценції автором проекту міг бути архітектор німець. На сусідніх ділянках відразу декілька будинків були споруджені архітекторами німцями Х. Л. Бейтельсбахером, В. І. Кундертом та Е. Я. Меснером, не виключено, що даний будинок було споруджено одним з них.

Особняки на колишній ділянці Меннера. Лівий особняк побудований пізніше правого (ймовірно для Ямпольського і Голомбіка)

балкон із візерунком “древо життя”, який ймовірно було влаштовано під час гіпотетичних будівельних робіт у 1910-х роках