Одеса. Тютюнова фабрика братів Попових (1912—1913 рр.)

Тютюнова фабрика братів Попових, проект і нагляд:  А. Б. Мінкус, залізобетонний каркас: Кундерт В. І., 1912 — 1913 рр., Пушкінська вул., 70 / Мала Арнаутська вул., 63
Колишнє розташування на мапі
Стиль: модерн.

Фабрика була заснована А.М. Поповим у 1860-му році, вона декілька разів змінювала своє розташування. У 1892 році фабрика занаходилась на Успенській вулиці у будинку Спандоні, у 1893 році на Успенській вул., 60 у будинку Скуліча. Можливо, що будинки Спандоні і Скуліча були тим же самим будинком. Цікавими і єдиними у своєму роді були цигарки “Salve” (з латинської мови – “привітання”), що були обладнані мундштуком з фільтром.

У 1893 році на фабриці працювало 93 робітника. Фабрика була обладнана одною паровою машиною у 4 к.с.  Щорічно підприємство виробляло 4000 пудів курильного тютюну та 12,5 мільйонів цигарок на суму 98 тис. рублів. Після смерті А.М. Попова з 1894-го року підприємство очолювали його сини, головним керівником був один з синів Дмитро Артем’євич Попов.

Раніше 1899 року ділянку Скуліча на Успенській, 60 придбали інші тютюнові підприємці – Асвадурови, які мали власну тютюнову фабрику через два будинки від даної ділянки.  фабрики Попових. Між 1900 та 1901-ми роками фабрика перемістилась на власну ділянку Попових на Малій Арнаутській вулиці, 65 (ділянка більше не існує), а на її місці розмістився торговельний дім табачних негоціантів братів Бабадагли, причому ділянка залишалась за Асвадуровими. Бабадагли були родичами Асвадурових і їх фірма раніше носила назву “Сараган Ісакович Асвадуров и Ко” і була заснована ще у 1800 році.

Відомий рисунок на якому зображений старий будинок фабрики Попова, але місце її розташування на самому рисунку не вказано. Рисунок має вигляд старого, але можливо, що він був виконаний і на початку ХХ ст., адже ще у 1890-х роках на ділянці Скуліча був споруджений чотириповерховий житловий будинок і таким чином будівля фабрики, що зображена на рисунку повинна була знаходитись на Пушкінській вулиці. Будівля на рисунку має низьки стелі і простий декор і вірогідно є реконструйованою спорудою І-ї пол. ХІХ ст.

В 1911-му році синами А. М. Попова Анатраном Саакяном Поповим та Мергеджаном Арутюняном Поповим у Л. Вургафта була викуплена сусідня кутова ділянка на розі Пушкінської та Малій Арнаутській вулиць для будівництва нової будівлі фабрики. Перший проект було затверджено у 1911 році, однак у 1912 році був затверджений новий проект. Будівництво тивало і у 1913 році. Роботи виконали архітектори А.Б. Мінкус, та В.І. Кундерт. Якщо від Мінкуса скоріше за все залежало планування, та зовнішній вигляд  споруди, то Кундерт, який багато займався проектуванням та реконструкцією промислових споруд скоріше за все займався проектуванням великих цехів. Звичайно Кундерт застосовував бетоні опори для підтримки великих залів і імовірно, що на фабриці Попових була впроваджена означена будівельна технологія. У результаті співпраці архітекторів А.Б. Мінкуса та В.І. Кундерта з’явилися ще дві будівлі виконані на високому технологічному рівні, це прибутковий будинок Блюмберга та контора одеського відділення Азовсько-донського банку. Останній дуже нагадує зовнішнім виглядом тютюнову фабрику Попових, однак  банк має більше оздоблення, яке було виконано у неокласичному стилі.

Будівля тютюнової фабрики мала Г-подібний план, згідно з фотографіями вона була виконана у стилі раціонального модерну і мала чотири поверхи. Подібними за зовнішнім виглядом до будівлі тютюнової фабрики було 1-е відділення товариства Одеського приватного ломбарду (ймовірно арх. В. І. Зуєв, 1910-і рр.) та контора одеського відділення Азовсько-донського банку (арх. А. Б. Мінкус, В. І. Кундерт, 1912 – 1913 рр.). По краям будинку фабрики Попова і у кутовій частині були розташовані ризаліти, що закінчувались верхній частині масивними фронтонами над карнизами глибокого виносу. Карниз над фронтонами був відсутній. Фасади будинку мали дуже чіткий ритм членування, який був заданий не тільки певними архітектурними елементами ,але і кольорами. Вікна 3-го та 4-го поверхів розподіляються пофарбованими світлою фарбою лопатками у простінках, що спільно з фільонками того же кольору між 3-им та 4-им поверхами створюють акцент. Простінки вікон 2-го, а можливо і 1-го поверхів теж пофарбовані у світлий колір, але відділені від інших поверхів горизонтальними площинами більш темного кольору. В темний колір пофарбовані і лопатки по краям ризалітів. На рівні другого поверху були розміщені барельєфи, у дусі творів скульптора К. Мень’є.

У 1912 році на фабриці працювало 300 робітників, а на фабриках конкурентів менше ніж 100 робітників. Управляючим фабрикою був вірмен А.І. Бабадагли, який міг бути у родинних стосунках з власниками тютюнових фабрик братами Бабадагли та братами Асвадуровими. Фабрика Попова була обладнана електричним двигуном. Щорічно підприємство виробляло продукції на 2 мільйони рублів.

Після встановлення остаточної більшовицької влади фабрика була націоналізована і отримала назву “Тютюнтрест України. Перша державна фабрика в Одесі”.  У 1930-х роках фабрика змініла назву на “Тютюнтрест України. Перша державна фабрика ім. Г.І. Петровського в Одесі”.

За часів Другої Світової війни будівлі фабрики було пошкоджено, що підтверджується аерофотознімком Luftwaffe 1944-го року і не виключено, що будівлю можна було би відновити, але фабрика спільно з деякими прилеглими будівлями кварталу по Малій Арнаутській вулиці була знесена у 1950-х роках на користь будівництва Центрального універмагу. ЦУМ був побудований у 1959-му році, вірогідно радянські архітектори  були захоплені будівлею Мінкуса та Кундерта, тому що ЦУМ віддалено нагадує будівлю тютюнової фабрики, що стояла на його місті. ЦУМ має зобмаль ліпного декору, активне вертикальне членування, не заповнені нічим фільонки між вікнами, високий аттик на даху з карнизом.

Реклама фабрики 1901-го року з путівника Г. Каранта. Тоді ще не був побудований новий корпус фабрики.

Один з нащадків вірогідно спробував організувати власну справу на Успенській вул., 40 (сучасна адреса), але у довідниках “Вся Одесса” дана фабрика відсутня. Згадка про неї зустрічається у джерелі 1900 року, фабрика напевно не довго проіснувала.

Урочиста подія присвячена прийняття шефства тютюновою фабрикою над деяким військовим підрозділом.
Під фотографією збереглися лише залишки надпису “Принятие шефства ТАБА… над 7-м ПОЧЕТНОГО РЕВ… … лерийским Воздухоплав…”. Вірогідно Тютюнова фабрика приймала шефство над деякою військовою частиною.  Триповерховий будинок, що розташований ліворуч, пізніше втратив еркер та автентичні кам’яні балюстради балконів. Посилання на аналогічний ракурс в панорамах Google Maps: http://goo.gl/maps/SwPJ

Фрагмент попереднього знімку. Вид на фасад по вулиці Малій Арнаутській, будинок розташований у лівій частині знімку.

Фасад будинку по вулиці Пушкінській (високий будинок зліва)

Вулиця Пушкінська. Фрагмент будинку видно в правому верхньому куту фото.

Фрагмент аерофотознімку Luftwaffe 1944-го року на якому видно руїни тютюнової фабрики.

Руїни фабрики, 1944-й р.

Руїни фабрики, 1944-й р.

1944 р. Барельєф у кутовій частині з боку Малої Арнаутської вулиці

Стара будівля фабрики на Пушкінській вулиці.

Нині на місті фабрики розташувалась будівля ЦУМу (арх. С. Е. Гефтер, інж. І. І. Корнет, 1959 р.)

Джерела:

• Фото опубліковане користувачем brassl форумі forum.od.ua.
• Фотогалерея Odessastory (альбом: Пушкинская (Константиновская — Итальянская — Пушкинская) улица).
• Аерофотознімки Luftwaffe, що збережені на сайті “Аэрофото съёмка Второй мировой войны“.
• Реклама з: “Одесса, ея окрестности и курорты. Иллюстрированный путеводитель Г.Каранта.”, 1901 р.