Київ. Прибутковий будинок Л.Б. Гінзбурга на вул. Інститутській (1910-1912 рр.)

Прибутковий будинок Л.Б. Гінзбурга. Проект: арх. А.Б. Мінкус, Ф.А. Троупянський; Будівництво: І.В. Ніколаєв, 1910-1912 рр., Інститутська вул., 16-18

Місце колишнього розташування на мапі: http://wikimapia.org/24410419/uk/

Стиль: пізній модерн.

У 1889-му році купцем першої гільдії та підрядником Львом Борисовичем Гінзбургом у військового інженера Михайла Фабріціуса у колишній садибі Ф. Мерінга була викуплена ділянка №18 по вулиці Інститутській з 4-и поверховим будинком неї. Окрім ділянки №18 у цьому кварталі Гінзбургу належала сусідня ділянка під №16, а також ділянка по вулиці архітектора Городецького, 9. У глибині ділянці за адресою архітектора Городецького, 9 у стилі еклектики був побудований власний особняк Л.Б. Гінзбурга, а на червону лінії вулиці ще й досі виходить фасад шестиповерхового прибуткового будинку Гінзбурга, який був побудований у 1900-му році архітектором Г.П. Шлейфером. На початку 1900-х років колишній прибутковий будинок Фабріціуса на Інститутській вулиці було розібрано і по проекту одеських архітекторів А.Б. Мінкуса та Ф.А. Троупянського на ділянках №16 та №18 почалось спорудження нового величезного будинку. Підрядником виступив власник ділянки Лев Гінзбург, який на той час був найуспішнішим підрядником Києва, а керував будівництвом Іполіт Володимирович Ніколаєв, який був старшим сином відомого київського архітектора доби еклектики В.М. Ніколаева. Ділянка була не дуже зручної для будівництва, мала складний рельєф, але завдяки застосуванню бетону не тільки у якості матеріалу перекриття, але і у якості несних стін, опиту та майстерності архітекторів і підрядника на ділянці був побудований 7-11 поверховий будинок з мансардою. Найвищій точкою ділянці була дальня від Хрещатика частина у Інститутської вулиці, тут будинок мав 6-ть поверхів. Від цієї точки йде схил униз до вулиці Хрещатик, де будинок мав 9-ть поверхів. Але значно крутіший схил також йде від вулиці Інститутської до вулиці архітектора Городецького і таким чином у низу ділянки у точці ближчий до вулиці архітектора Городецького та Хрещатика будинок мав 11-ть поверхів. Таким чином будинок мав найбільшу висоту у Російської імперії. У плані будинок був наближений до літери “h”, що вірогідно підсилювало стійкість споруди. Будинок видовжений у бік вулиці Інститутської, уздовж вулиці простягнулося головне крило будинку.  У верхній та нижній частинах будинку від головного крила у бік подвір’я відходять поперечні Г-подібні крила. Північне крило, тобто те, що розташоване ближче до Хрещатику має значно  більші розміри. Його кутова частина має закруглення над яким на даху розташована неокласична вежа зі шпилем. Під колонадою вежі були розташовані ліпні гірлянди та вінки. Судячи по кресленню наведеному у книзі “Ясиевич, В. Е. Архитектура Украины на рубеже 19-20 веков.” у будинку також передбачалася вежа у місті з’єднання північного крила та центрального крила. В у мережі Інтернет відсутні докладні знімки головного фасаду, а можливо що такі і не існують. Будинок був дуже великим і був розташований посеред міської забудови і таким чином його можна було сфотографувати лише фрагментарно, найбільш добрі ракурси відкривались з дахів сусідніх будинків, але з дахів було сфотографовано лише дворові крила, а головний фасад присутній тільки на панорамі знятої на великій відстані з Міського саду. У мережі існує креслення головного фасаду з деякої книги, але не у дуже добрій якості. Згідно з кресленням  декоративні ліпні елементи були розташовані у фільонках, а загальний вигляд фасаду утворювався за допомогою ризалітів, балконів з металевими та кам’яними огорожами, карнизами, скульптурами на колонах та живописного панно. Також у оздобленні локально використовувались кахлі. Однак по наявному фото важко затверджувати повну відповідність до наведеного варіанту проекту, невідомо, чи були реалізовані горизонтальні тяги, колони, скульптури  та все різноманіття типів фільонок. Перші поверху будинку рустовані під цоколь, а верхні навіть не тиньковані – вірогідно вони мали природний світлий колір київської цегли. Слід зазначити, що дворові фасади мають достатньо стримане оздоблення – кілька фільонок між деякими вікнами та рустіку нижніх поверхів. Цікаво, що елементи прибуткового будинку Гінзбурга пізніше з’явились у деяких одеських проектах А.Б. Мінкуса і Ф.А. Троупянського (прибутковий будинок торгового дому “Авіч та Ізраільсон” (1910 р.), прибутковий будинок В.Л. Блюмберга (арх. А.Б. Мінкус, В.І. Кундерт, 1910 р.), прибутковий будинок Е.С. Вернетти на Ясній вул. (1913 р.), шпиталь для поранених офіцерів на Куяльнику (1914-1915 рр.).

Головний фасад мав майже симетричну композицію  двох центральних ризалитів з фронтоном на даху між ними та двома бічними ризалітами, але з південної частини до бічного ризаліту примикає ще один об’єм. Фронтони бічних ризалітів виконані у неокласичному стилі, а центральні ризаліти закінчуються фронтонами у стилі модерну (подібні фронтони має і адміністративний будинок Одеської єврейської лікарні). У ризалітах влаштовані тригранні еркери. Між фронтонами центральних ризалітів розташовується великий вінцевий фронтон з живописним  панно. У просторі під панно передбачалося багате оздоблення. Простінки вікон двох верхніх поверхів згідно кресленню були заповнені ліпниною, а у простінках наступних нижніх трьох поверхах були встановлені колони з скульптурами (вірогідно античного характеру). Ці колони дуже нагадують подібні рішення у таких проектах А.Б. Мінкуса, як Консервний технологічний інститут та взуттєва фабрика. Поверхи нижче колон вкриті рустом подібним до русту будинків у стилі Фінського модерну. Таким чином головний фасад горизонтально членується на три частини завдяки різному характеру оздоблення, а також за допомогою карнизів. Між двома центральними ризалітами також влаштована арка проїзду висотою у два поверхи. Між бічними та центральними ризалітами розташовані портали двох під’їздів із сходами центрального розташування.

На північний бік будівлі виходять торці центрального та заднього (Г-подібного) крил. У зв’язку з тим, що у торцях будівель можна було влаштовувати тільки брандмауери (глухі нефарбовані вогнетривкі стіни) вони не мають оздоблення але верхівкам брандмауерів були надані фронтони, у брандмауерах також були влаштовані півкруглі ніші класичного характеру з численними вікнами. Лев Гінзбург вірогідно передбачав, що навряд чи сусідні ділянки у найближчі десятиріччя будуть забудовані будівлями подібної висоти. Данні крила також утворювали подвір’я і центр північного фасаду прикрашав ефектний широкій ризаліт з балконами обабіч нього, на даху ризаліт був прикрашений фронтоном і дахом у стилі бароко. По центру ризаліту проходили вікна сходової клітки обабіч яких були розташовані дуже вузькі вікна (імовірно службових приміщень). Таке рішення  на неширокому фасаді підкреслювало вишу будинку і дійсно нагадувало справжні хмарочоси (іноді цей будинок називають “Хмарочосом Гінзбурга”) і саме вигляд з півночі присутній на більшості фотографій цього будинку. Однак можливо, що сучаснику вигляд будинку з півночі скоріше нагадав би персонажа фантастичних мультиплікаційних фільмів – бойового робота трансформера з двома антенами-пічними трубами на голові. Вигляд будинку з півдня також зробив величезний вплив на проект будинку Е.С. Вернетти в Одесі в “Відраді” (арх. А.Б. Мінкус, 1912 р.).

Південний торець головного крила ідентичний північному, а південне головне крило має менші розміри, ніж північне і торцем виходив у бік вулиці архітектора Городецького, тобто поперек Інститутської вулиці. Крило побудовано з відступом від сусідньої ділянки №20 і таким ч Між крилами також існує подвіря, але воно має дуже невеликі розміри. Те, що зовнішній фасад крила виходить до сусідньої ділянки обумовлено саме згаданим відступом. На зовнішньому фасаді крила у притул до кутової частини влаштований ризаліт з трапецоїднім фронтоном. Подібні фронтони розташовані на дворовому фасаді  північного флігеля і вирогідно також на дворовому фасаді південного  флігеля. У ті же роки архітектор Ф.А. Троупянський використав подібне вирішення у деяких своїх проектах.
Обабіч дворового проїзду з боку головного  подвір’я у кутах між головним крилом та бічними крилами були розташовані сходові клітки, які були частково винесені у невеликі ризаліти, що закінчувались на даху барочними фронтонами аналогічно ризаліту у північному подвір’ї. До входів у ці під’їзди були перекинуті місткі над освітлювальними заглибленнями напівпідвальних поверхів.

Віконні отвори фасадів будинку відзначались різноманітністю форм, на головному фасаді верхній поверх рустованої частини мав лучкові отвори, ще вище на три поверхи, підкреслюючи межу характерів оздоблення розташовані вікна з лучковими отворами. Вікна під вінцевим фронтоном мають велику ширину. Вікна дворових фасадів загалом прямокутні, окрім вікон останнього поверху, які мають п’ятикутну форму. Вікна п’ятикутної форми часто використовували у багатоповерхових будівлях по різним причинам, якщо не враховувати український та фінський модерн, де такі вікна є елементом стилів,  п’ятикутні вікна служили для розбивки монотонних стовпців з прямокутних вікон, якщо вони були розташовані на середніх поверхах, або служили декоративним закінченням стовпців.
На першому поверсі з боку головного фасаду у нижчий частині будинку були влаштовані крамниці.

Будинок Гінзбурга на Інститутській коштував 1500000 рублів, було використано 12000000 цеглин.  Будинок бу обладнаний сучасними на той час ліфтами американської фірми “Otis”. У книзі “Спутник по городу Киеву” 1912-го року видання відмічено, що у будинку буде до 90 квартир і більше ніж 500 кімнат. В інших джерелах вказано, що у будинку було 94 квартири найбільші з них мали 11-і кімнат.

У 1915-1918-х роках, в будинку Гінзбурга проживав купець другої гільдії Сергій Олександрович Ашравський, який до 1913-го року жив у власному особняку на розі вулиці Банкової та Лютеранської відомому своїм великим сумним жіночим маскароном .

У 1918-му році відомий український живописець доби модерну Олександр Мурашко відкрив на останньому 11-му поверсі будинку відкрив студію під назвою “Студія Олександра Мурашка”. Студія отримала популлярність і одночасно у неї вчилось 100 чоловік.

Після жовтневої революції і остаточного встановлення радянської влади більшовиків приміщення будинку було переплановано на звичайні комунальні квартири.

Під час другої світової війни за декілька днів до окупації, яка відбулася 19-го вересня 1941-го року будинок у числі інших будинків прилеглих до Крещатика кварталів було таємно заміновано частинами НКВС та інженерними частинами 37-ї армії. Мінування видавалось за евакуацію архівів. Також після початку окупації Києва у однієї з квартир була влаштована штаб-квартира радянського диверсанта Івана Кудрі. 24 вересня 1941 заміновані будинки були раптово підірвані. Імовірно, що Івана Кудрю у останній момент було попереджено, тому що він вибіг перед самим підривом у однієї білизні. Жителі будинку вірогідно попереджені не були і таким чином всі, хто знаходився у той момент у будинку загинули. Згідно фото більша частина будинку була повністю зруйнована, залишився лише фрагмент північного крила, яке імовірно було укріплено при будівництві у зв’язку з самим великим навантаженням на цю найвищу частину будівлі. Фрагмент крила будинку оказався достатньо стійкий, після вибуху він простояв до початку 1950-х років, коли його було демонтовано спільно з руїнами інших будинків Києва. У 1956-му році на колишній ділянках №18 та №20 почалося будівництво готелю “Москва” (нині Україна), а на місці ділянки №16 була влаштована стоянка для автомобілів готелю.

Головний фасад будинку (вул. Інститутська).

Приблизний контур плану будинку.

Вид на крила будинку з протилежного боку від Інститутської вулиці. Імовірно зйомка здійснювалась з даху будинку по Круглоуніверситетській, 14.

Фрагмент фото. Джерело: U.S.S.R. in construction, № 11-12, 1938.

Вид на головний фасад будинку. Зйомка здійснювалась з Міського саду, можливо з містка Паттона.

Вид на північне крило будинку з солярію прибуткового будинку С.І. Жеромського по вулиці Прорізній, 20. Фрагмент фото. Фото знято Є. Малакової у 1933-му році.

Вид на північне крило будинку з перехрестя вулиць Інститутської та Хрещатика.

Вид на північне крило будинку з перехрестя вулиць Інститутської та Хрещатика.

Вид з вежі на Південно-захід. Праворуч будинки по вулиці архітектора Городецького, Попереду вулиця Ольгинська. Найближча будівля у мавританському стилі вирогідно є особняком Л.Б. Гінзбурга.

Північне крило, вид зі сходу на кутову частину з вежею.

Північне крило, вид з півдня на кутову частину з вежею.

Північне крило, вид з південно-сходу на кутову частину з вежею. Джерело: Д. Вертов. Людина з кіноапаратом, 1929 р.

Північне крило, вид з південно-сходу на кутову частину з вежею. Джерело: Д. Вертов. Людина з кіноапаратом, 1929 р.

Східний фасад центрального крила будинку та південний фасад південно-східного крила. Знято з північно-східного крила.

Вид на північне крило будинку. 1941-й рік.

Вид на північне крило будинку з перехрестя вулиць Інститутської та Хрещатика. 1941 р.

Вид на північне крило будинку з вул. Хрещатик. 1941 р.

Вид на північне крило будинку з вул. Хрещатик. 1941 р.

Вид на місто та північне крило будинку. 1941-й р.

Вид на північне крило будинку з майдану Незалежності. Ліворуч – міська дума. 1940-і рр.

Вид на місто та північне крило будинку. 1941-й р.

Вид на північне крило будинку з вул. Хрещатик. 1940-і рр.

Вид на північне крило будинку з перехрестя вулиць Інститутської та Хрещатика. 1940-і рр.

Вид на північне крило будинку з вул. Хрещатик. 1940-і рр.

Вид північне крило будинку з перехрестя вулиць Інститутської та Хрещатика. 1940-і рр.

Вид на північні крила будинку з вул. Хрещатик. 1940-і рр.

Вид на північне крило будинку з майдану Незалежності. Ліворуч – міська дума. 1940-і рр.

Вид північне крило будинку з перехрестя вулиць Інститутської та Хрещатика. 1940-і рр.

Вид північне крило будинку з вул. Хрещатик. 1940-і рр.

Вид на північне крило будинку з вул. Хрещатик. 1940-і рр.

Вид на північне крило будинку з вул. Інститутської. 1940-і рр.

Вид на північне крило будинку з південного боку. 1945-й р.

Вид на стик північного та головного крил будинку з півдня. 1940-і рр.

Вид на стик північного та головного крил будинку з півдня. 1940-і рр.

Вид на стик північного та головного крил будинку з півдня. 1940-і рр.

Вид на стик північного та головного крил будинку з півдня. 1940-і рр.

Джерела:

• Стаття Вікіпедії “Хмарочос Гінзбурга“.
• Власний блог користувача Zalizyaka на хостингу блогів LiveJournal. Стаття: “24 cентября 1941 года. Дом Гинзбурга.“
• Ясиевич, В. Е. Архитектура Украины на рубеже 19-20 веков. — Киев : Будивельник, 1988. ISBN 5-7705-0088-3
• Сайт архітектурного бюро “С. Бабушкин”. Стаття: “История Киева“, сторінка 7.

Спорудження обійшлось в 1 500 000 рублів^[13].

Було використано 12 000 000 цеглин