Одеса. Підстанція трамвайної електромережі “Аркадійська” (1912 р.)

http://wp.me/p1DJuy-10vПідстанція трамвайної електромережі “Аркадійська”, арх. А.Б. Мінкус, 1912 р., Фонтанська дор., 38
Комплекс на мапі: http://wikimapia.org/17922965/uk/
Стилі будівель: модерн, модерн з элементами історизму.

В.А. Пилявський у свому довіднику стверджує, що комплекс був побудований у 1910-му році, однак за даними сайту “Одесса на колёсах” трамвайне сполучення було відкрите лише у 1913-му році, а до того з кінця ХІХ ст. по лінії ходив паровий трамвай. Насправді, як сповіщала газета “Одеській новини” підстанцію було відкрито у вересні 2012 року, причому було відмічено, що машині підстанції заважають місцевим жителям голосним та неприємним шумом.

Подібну підстанцію через декілька років було споруджено на початку Балківської вулиці, але повністю зберігся тільки житловий будинок для персоналу.

Ділянка на який постав комплекс Аркадійської підстанції уявляє собою не широкий та довгий прямокутник. Комплекс депо складається з трьох будівель: житлової, машинного зала та флігеля, які відокремлені від Фонтанської дороги автентичною огорожею. У правому куті ділянці біля флігеля розташована брама стулки якої не збереглись. Стулки імовірно були демонтовані у наслідок бажання закрити територію від поглядів  прохожих. По центру, неподалік від червоної лінії торцем розташований машинний зал, за ним був побудований житловий корпус, що розташований головним фасадом до заднього торця машинного залу. Між кутом ділянки та брамою було побудовано невеликий двоповерховий флігель.  Також на території підстанції розташований один зі стовпів електричної трамвайної мережі, які виготовлялися у 1910-х роках. Подібні стовпи можна зустріти у центрі міста, однак лише декілька стовпів ще не втратили свою верхівку, як і означений стовп. У музеї Одеського міського електротранспорту зберігаються креслення будівель підстанції, які мають дещо інший вигляд, їх фасади виконані у цегельному стилі без елементів модерну. Пізніше проекти були перероблені у стилі модерну і споруджені будівлі є схожими на інші споруди трамвайної інфраструктури у Одесі.

фор-проект Аркадійської підстанції, машинний зал, 1910 р. Оригинал зберегається у мезеї ОМЕТ у Одесі. Джерело: сайт СТТС.

1. Житловий будинок, арх. А.Б. Мінкус, 1910-і рр.

Будівля на мапі: http://wikimapia.org/17808159/uk/

Стиль: модерн.

Житловий будинок відноситься до типового проекту і схожий за оздобленням до адміністративних будівель спроектованих архітектором Адольфом Мінкусом для Бельгійського товариства. За зміненим проектом також був побудований житловий будинок підстанції “Херсонська” на початку Балківської вулиці. Будівля прямокутна, побудована з червоної цегли, а оздоблення виконано у вигляді площин вкритих цементом. Будинок розташований у глибині ділянці за машинним залом і більшу частину східного фасаду не видно з боку Фонтанської дороги.

На східному фасаді розташовані вікна різних розмірів. Величезне вікно висотою від першого до другого поверху скоріше за все відносяться до сходової клітки.  По центру на другому поверсі розташоване вікно невеликих розмірів, а під ним, на першому поверсі влаштований вхідний портал. У лівій частині фасаду на обох поверхах розташовані вузькі подвійні вікна.

Судячи по тому, що будинок відремонтований та відгороджений від інших будівель корпусу огорожею, то будинок було приватизовано, або віддано у оренду.

Фор-проект Аркадійської підстанції, житловий корпус, 1910 р. Оригинал зберегається у мезеї ОМЕТ у Одесі. Джерело: сайт СТТС.

2. Машинний зал, арх. А.Б. Мінкус, 1910-і рр.
Будівля на мапі: http://wikimapia.org/17808144/uk/
Стиль: цегляний модерн

Машинні зали  підстанцій на 9-й станції Фонтану і на початку Балківській вулиці будувалися по ідентичному проекту, але на жаль будівля на Балківській отримала у 1940-х пошкодження, була відбудована, але у результаті втратила первісний облік і таким чином машинний зал на 9-й станції Фонтану залишився єдиним, що зберіг автентичний вигляд. Корпус був виконаний у стилі цегляного модерну, фасади побудовані з червоної непофарбованій цегли подібно ангарам міських депо, а дах односхилий. Імовірно, що корпус був спроектований архітектором А.Б. Мінкусом, якій також займався проектуванням адміністративних будівель трамвайної інфраструктури. Фільонки під вікнами вкрити цементом і у подібних формах зустрічаються у будівлях архітектора Мінкуса, наприклад у будинку Блюмберга. Поблизу будівля не здається великою, але на віддаленні і з бічних ракурсів виглядає дуже громіздко завдяки високому даху. Особливо масивно виглядає сама висока стіна, яка також є і брандмауером. Однак такий не дуже гарний вигляд скоріше за все не планувалось залишати без змін,  наявність такого великого брандмауеру передбачає прибудову дзеркально розташованого корпусу. Через десятки років розвиток технологій зробив таке розширення непотрібним. У підвалі будинку розміщувались акумуляторні батареї.

Оздоблення виконано у цегельній техніці, причому використовуються як традиційні для доби еклектики і цегельного стилю (геометричні візерунки та лучкові сандрикі), так і притаманні епосі модерну (потрійні канелюри та групи квадратів). По кутам будинку розташовані призматичні пінаклі, але автору не відомо, чи мають вони лише декоративне, або і конструктивне призначення. Віддає духом модернової епохи архітектоніка тамбуру з арковим отвором входу.

3. Флігель, арх. невідомий, імовірно 1910-і рр.
Будівля на мапі: http://wikimapia.org/22418584/uk/
Стиль: безстильовий / фонова забудова.

У правом куті ділянки комплексу розташований невеликий двоповерховий флігель. Імовірно, що флігель був побудований у ті же роки, коли була побудована підстанція, але є також певна ймовірність, що флігель був побудований у 1920-х – 1930-х роках.