Одеса. Дача Ф. С. Вернетти (XIX ст., 1912 р.)

Дача, XIX ст. Реконструкція і прибудова для Ф. С. Вернетти, арх. А. Б. Мінкус, 1912 р., Французький бул., 29/2

Стиль: раціональний модерн.

Будинок на мапі: http://wikimapia.org/22117587/uk/

Підпис: будівля Одеського відділення Інституту економіки АН УРСР. Автор фото: Г. Л. Клейман або А. А. Подберьозький (ініціали рос.). Джерело: Вознюк Юрий Михайлович. В Одессе научной. Одесса: Маяк, 1976

Приблизний контур будинку.

Дача у 1880-х належала колезькому асесору Владиславу-Зенону Карловичу Фрієссє. який працював бухгалтером у Херсоському акцизному управлінні і у той час мешкав саме тут. За старою нумерацією Мало-Фонтанної дороги дача мала № 40.

Між 1896 – 1897 роками ділянку придбав скульптор, італієць Септим Вернетта, але сам на дачі він мешкав хіба влітку, а мешкав у самому центрі міста, у власному будинку на Соборній пл.. 4, де і розміщувалась його скульптурна майстерня. Після смерті Септима Вернетти у 1903 році ділянка перейшла до оного з його синів. У 1913-му році за довідником “Вся торгово-промышленная Одесса” на 1914 р. особняк належав сину С. Ф. Вернетти – Францу (Франциску) Септимовичу Вернетті, який жив разом Ернестом Септимовичем Вернеттою у родовому будинку на власній ділянці Вернеттів на Соборної площі, 4.

За даними дослідника Сергія Котелко, Септим Францович Вернетта вмер у 1903 році, і у довіднику “Вся Одесса”, 1904-1905 на 1903-й рік вказано, що майстернею володіють нащадки, а у довіднику “Вся Одесса” видавництва “Одеській новини” на 1910-й рік та пізніше він зовсім не згадується. У Криму біля Бахчисарая у Чуфут-кале на караїмському кладовищі Батла Тімез зберігся надгробок виконаний скульптором С. Ф. Вернеттою.

У 1912 році Франц Септимович Фернета подал на затвердження проект двоповерхового будинку на дачі за проектом А. Б. Мінкуса. У проханні вказана стара адреса ділянки – Французький бульв., 40.

Вочевидь була зроблена прибудова до старого корпусу дачі, тому що за виглядом наявна будівля виглядає так, наче складана з двох корпусів різної висоти стель, хоча фасади оштукатурені однаково.  Тобто більш низький, північний (лівий) корпус, скоріше за все існував ще у 1880-х роках, коли власником ділянки був Фрієссе, але вже як будівля виглядала первісно вже не відомо.

У обох будівлях є окремі сходові клітки. З боку моря розташований ганок. Стіни з північно-східного боку є брандмауерами – ймовірно будівлі були розташовані уздовж межі з сусідом. Інші фасади виконані у стилі модерну, вони вкриті тиньком “під шубу”, перший поверх рустований. Між вікнами двох поверхів розташовані фільонки, вікна об’єднані розкріповками, які надають вертикальне членування фасаду. Можливо будинок мав більше елементів ліпного декору але до нинішнього часу дійшов тільки ліпний вінок на південному фасаді. З західного боку будинку у центральному ризалиті розташовані мармурові сходи, Бильця сходів виконані у вільному стилі, їх візерунок утворюється за допомогою кривих та прямих квадратних прутів. Двері і вікна вітражні, можливо вони зберегли автентичний візерунок.

У 1980-х роках у будівлі розміщувалось Одеське відділення НДІ економіки АН СРСР, у 2010-х будівля належала до Християнського Гуманітарно-Економічного інституту, потім перейшла у власність родині Каркашадзе, тобто будівельній компанії “Зарс”. яка наприкінці 2010-х зруйнувала цей будинок разом з сусідньою дачею архітектора Д. Е. Мазирова.

Спроба занести дачу Вернета у перелік пам’яток виявилась невдалою, у Обласній держадміністрації вважали, що будівля не є достатньо автентичною.

Джерела:

• Власний блог Сергія Котелко – Стаття: “Переулки Французского Бульвара. Спортивный, б. Четвертый переулок. Дача Вернет.“
• Тема “Интересные походы” на форумі “Странник”.