Одеса. Особняк П. С. Толстого (1909 р.)

Особняк П. С. Толстого, арх. Ф. А. Троупянський (вірогідно), 1909 р., Нахімова пров., 4

Будинок на мапі: http://wikimapia.org/19378572/uk/
Стиль: модерн / неокласицизм.

Петро Сергійович Толстой (1875-1918) відноситься до віддаленої гілки родини Толстих. На відміну від так званих одеської гілки Толстих більшу частину життя П.С. Толстой провів не у Одесі і лише на захід життя оселився у Одесі.

Батько П.С. Толстого – Сергій Іванович Толстой народився у Петербурзі, був військовим і служив у  Головному штабі Російської імперії. Але по роботі він декілька разів навідувався у Одесу: у 1864-му році декілька разів був відправлений у відрядження у Одесу, у 1868 році він був відряджений у Одесу для проведення огляду війсь Одеського військового округу, а у 1868-му році С.І. Толстой навіть тимчасово виконував обов’язки Одеського градоначальника.

Петро Сергійович Толстой народився у 1876-му році  у родовому маєтку Толстих у Новому Єльці, П.С. Толстой також був військовим і служив у Петербурзі у Кавалергардському полку. У 1905-му році отримав звання Штабс-Ротмістра. Деякий час він був командувачем то одного то іншого ескадронів, але на цих посадах довго не затримувався. Судячи по тому, що П.С. Толстой деякий час також займав посади ад’ютанта, завідувача пекарнею і полкового судді він, як і батько у основному виконував незначну штабну роботу. У 1911 отримав звання полковника та посаду Перебуваючего при його Імператорської Високості Великого князя Дмитра Павловича. У 1900-му році оженився на Зінаїді Сергіївні Бехтєєвої  від якої у нього народилося двоє дітей.

Петро Толстой був дальнім родичем відомого політичного діяча, мецената, градоначальника Одеси Григорія Григоровича Маразлі. Евредіка Григорівна Маразлі, сестра Г.Г. Маразлі вийшла заміж за Степана Васильовича Сафонова. Одна з їх доньок – Марія Степановна Сафонова вийшла заміж за Сергія Івановича Толстого, батька Петро Сергійовича Толстого. Дітей у Григорія Григоровича Маразлі не було, і коли він помер у 1907-му році, то спадщина дісталася одному з синів С.В. Сафонова – Олександру Степановичу Сафонову. Але О.С. Сафонов помер у 1908-му році і спадщина перейшла до П.С. Толстого. У зв’язку зі спадком між Марією Фердінандовною Маразлі – вдовою Г.Г. Маразлі та Петром Сергійовичем Толстим у 1911-му році відбувся судовий розгляд по причині відмови П.С. Толстого від обов’язків попереднього спадкоємця О.С. Сафонова: Вдові Маразлі  повинна була виплачуватися довічна пенсія у 18 тис. рублів, але Толстой настоював на тому, що цей обв’язок стосувався тільки попереднього спадкоємця. Але все ж таки П.С. Маразлі програв судову справу.

У 1909-му році Толстой в додаток до придбаних старих будівель на просторій ділянці біля початку Маразліївської вулиці побудував для себе великий двоповерховий особняк, а в 1912-му році надбудував третій поверх будинку навпроти початку Маразліївської вулиці. Тільки у 1917-му році П.С. Толстой переїхав до Одеси, де займав посаду голови Союзу церковнопарафіяльних братств і сестринств. 1-го грудня 1918 року Петро Сергійович Толстой помер від запалення легенів і був похований у огорожі Михайлівського жіночого монастиря у Одесі. Могила не збереглась. У 1919-му році жінка та діти П. С. Толстого емігрували у Стамбул, Туреччину, потім на Мальту, в Італію Францію, але остаточно оселилися у Румунії.

На початку ХХ-го століття полковник-кавалергард Петро Сергійович Толстой замовив у архітектора Ф. А. Троупянського два величних будинки, які були побудовані на великій ділянці між морським обривом та провулком Нахімова. Першим з них згідно архівним даним, у 190 р. був побудований особняк, який вражає своєю монументальністю. Місце для будівництва було дуже виграшним – була придбана велика ділянка навпроти єдиного міського парку та вулиці де оселилася еліта Одеси, і подібно особняку Бржозовського особняк П. С. Толстого розташований біля схилу з видом на море та порт. На придбаній ділянці по фронту провулка Нахімова вже існували будинки, які мають вигляд дуже старих і можливо вони були побудовані ще у першій половині ХІХ ст. Щоби потрапити до особняку необхідно пройти скрізь проїзд між двома будинками, але можливо, що також первісно існував вхід з боку Канатної вулиці та з боку іншого будинку Толстого, який був надбудований архітектором Троупянським у 1912-му році. Частина ділянки особняку пролягає між морем та ділянкою Д. І. Діалегмено, від якої особняк відокремлює суцільна огорожа зі стовпами з іонічними канелюрами на верхівках.

Особняк побудований у монолітних трапецоїдних формах, що спільно з певною стилізацією декору у стилі модерн надають будинку асоціації з єгипетською архітектурою. Такі засоби були також притаманні архітектору Л. М. Чернігову, який побудував за подібним принципом не мало будинків у Одесі. Ф. А. Троупянський, у свою чергу створів ще декілька подібних будинків (Будинки Ізраільсон, Попело, Мандельблата), відповідні елементи декору до ремонту 2011-го року були присутні і на фасаді будинку П.С Толстого, що розташований поряд з особняком. Також у декорі особняку присутні елементи доби класицизму: це віяльні та прямі сандрики, аттик з балюстрадою, вінки та гірлянди у фільонках, фриз у вигляді грецького меандру.

З боку південний та північний фасади сході, але з найбільш привабливого північного фасаду, який виходить у бік моря влаштована веранда з ґанком, а віконні отвори у ризалітах мають велику ширину. З боку північного фасаду у ризалітах розташовані вхідні двері, а вікна, у наслідок цього мають стандартний розмір.Східний фасад є парковим, у центральному ризаліті вікна розташовані тільки на першому поверсі і нині закладені склоблоками. Вузька форма вікон, та застосування склоблоків говорить про те, що до східного фасаду прилягає сходова клітка, яка освітлюється скрізь згадані вузькі вікна. Фасад на рівні першого поверху прикрашений фактурними геометричними візерунками та зображенням давньоримської огорожі у вигляді перехресть. Обабіч ризаліту розташовані балкони з кам’яною огорожею. На північний та західний фасади також виходять балкони, які втратили автентичну огорожу, яка скоріше за все була кам’яною, я і балюстрада веранди.

Тиньком на фасад нанесені рідкі горизонтальні стрічки, перший поверх також окантований ліпним фризом, на якому зображені дубові листя. Між вікнами поверхів розташовані фільонки з ліпними гірляндами. Під вікнами першого поверху розташовані спрощені фільонки меншого розміру та без ліпнини.

Після Жовтневої революції у особняку було влаштовано Дім дитини №1 ОМАТДИТу. Нині у будинку влаштований дитячий сад-ясла санаторно-компенсуючого типу № 141.

Вид на частину парка ім. Т.Г. Шевченко, початок вулиці Маразліївської. У центрі кадра над плато нависає триповерховий будинок П.С. Толстого, а дещо праворуч розташований більш низький особняк Толстого.

Джерела:

• “Православное информационное агенство “Русская линия””. Стаття: Владимир Невярович – “Убийство семьи Кованько“.
• запис про П.С. Толстого на сайті rodovid.org.
• Стаття на сайті “Родовое гнездо”: Сергій Решетов, Лариса Іжик – “Городской голова Одессы Г.Г. Маразли (1831-1907) и его родственное окружение”.