Київ. Київське єврейське училище для хлопчиків ім. С. І. Бродського (1903—1904 рр.)

Київське єврейське училище для хлопчиків ім. Соломона Ізраїльовича Бродського, арх. А. Б. Мінкус, 1903—1904 рр., Антоновича вул., 69

Стиль: історизм, неоготика.

Єврейське училище для хлопчиків було споруджено і опікувалось коштами київської гілки відомих цукрозаводчиків Бродських – Лазаря та Лева. Було оголошено конкурс на проект училища, який виграв одеський архітектор Адольф Борисович Мінкус, який вже мав досвід у проектуванні будинків. Спочатку він працював у архітектора О. Й. Бернардацці на будівельних роботах. Згодом виступав помічником архітектора Н. К. Толвінського. У додаток, на замовлення Льва Бродського у Києві, він у 1903 році побудував Дитячу лікарню ім.  Лихаревої на Парковій алеї.

У 1899 році почали споруджати Одеське казенне дівоче єврейське училище Бродського. Будинок київського єврейського училища, яке почали споруджати у 1903 році мав дуже схожі фасади, однак дещо відрізнявся плануванням не у останню чергу завдяки ділянці іншої форми. Одеське училище не мало задніх крил, але було більш широким за рахунок додаткових бічних ризалітів, подібних центральному. На жаль одеський будинок був перебудований всередині та надбудований двома поверхами, таким чином було втрачено більшість ознак: ренесансні вікна другого поверху, мальовничий дах, перепад об’ємів, хоча, поряд з тим, збереглися двері головного входу, металеві ґрати балкону на правому бічному фасаді, брама, що мають незначні зміни в порівнянні з відповідними київськими елементами (це можливо не стосується брами, яка можливо була відсутня у Київському училищі, що автором не з’ясовано).

Києвське єврейське училище для хлопчиків було двокласним і було розрахованим на 300 учнів. Також при училищі існувало ремісниче відділення на 100 учнів.  Заклад було названо на честь Соломона Ізраїльовича Бродського – брата Лева і Лазаря Бродських. Відповідна таблиця з назвою була встановлена на аттику будинку де для неї з самого початку було передбачене місце. Після Жовтневої революції будинок займала профтехшкола ім. М. Ратманського. А з часів Другої світової війни після зайняття Києва радянськими військами у 1944-му році і досьогодні у будинку колишнього училища розташований Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України (за радянських часів – Інститут електрозварювання АН УРСР). У 1981-му році за проектом скульптора О. Скоблікова та архітектора К. Сидорова була встановлена меморіальна дошка академіку Євгену Оскаровичу Патону (1870 – 1953 рр.), який працював у цьому будинку у 1944 – 1953-х роках.

Будинок має план наближений до Т-подібного. У головному крилі всередині знаходяться великі приміщення, а невеликі – розташовані ближче до бічних фасадів. Скоріш за все, що одне з великих приміщень було актовою залою, а менші –  могли виконувати  адміністративну функцію. Від головного крила відходить заднє центральне крило у якому, дверима на довгий коридор, розташовані навчальні класи. Від цього крила відходить також невелике заднє ліве крило з великою залою – можливо це була їдальня або майстерні.

Будівля виконана у стилі історизму, в якому простежуються риси модерну. Вона складається з простих призматичних об’ємів притаманних модерновій епосі з пластичним яскравим оздобленням у дусі готики та флорентійського неоренесансу. У кованих елементах огорожі на даху та ґратах напівпідвалу серед готичних присутні і хвилясті елементи модерну. Виділяється центральний об’єм головного крила, який утворює ризаліт на головному фасаді. Другий поверх цього ризаліту прорізують ренесансні вікна, а простота сусідніх вікон компенсується мальовничім візерунком віконних рам.

План другого поверху.

Меморіальна дошка академіку Є.О. Патону, ск. О. Скобліков, арх. К. Сидоров, 1981 р.

Джерела:

• Стаття: “Ваял город, как скульптуру” (первісна публікація у друкованій версії газети, що нині не існує: “Газета по Киевски”).