Одеса. Прибутковий будинок Я. М. Тепера на вул. Осипова (1901—1902 рр.)

Прибутковий будинок Якова Мойсейовича Тепера, нагляд: А. Б. Мінкус, потім Ф. А. Троупянський, 1901—1902 рр., Осипова вул., 6
Стиль: історизм (ремінісценції на німецький ренесанс та готику)
Охоронний статус: пам’ятник архітектури та історії номер 590-Од (Наказ МКТ №728/0/16-08 від 20.06.08 р.)

Проект будинку було затверджено влітку 1901 року, підписку дав А. Б. Мінкус, у 1902 році він перебував не у Одесі і підписку про нагляд дав Ф. А. Троупянський.

Фасади виконані у стилі німецького неоренесансу з елементами готики, виглядає яскраво і відрізняється пророблюванням деталей. Будинок має типову для архітектури Одеси тих років симетричну композицію з центральним та двома бічними фронтонами. Вертикальне членування переважає за допомогою лізен, на даху над кожним ризалитом розташований виразний високий фронтон, якій надає споруді динамічності. Центральний фронтон уявляє собою готичний щипець з люкарною у формі трилисника, а бічні фронтони виконані у стилі ломбардського ренесансу. У бічних фронтонах використовуються декоративні прикраси – аграфи, подібні тим що розташовані на фасадах будинку Кашихіна на Старопортофранківської, 99 (колишній склад млина), Млині Інбера (арх. ймовірно С. А. Ландесман, 1904—1905 рр.) і у будинку І. С. Сербулова на Великій Арнаутській, 10 (арх. А. Б. Мінкус, 1899 р.). Між фронтонами у якості карниза використовується парапет з машікулями. Фасад будинку рівномірно рустований групами профільованих стрічок, що скоріше за все свідчить про вплив модерну. Балкони розташовані у шаховому порядку, і виконані у єдиному стилі окрім балкону другого поверху, у огорожі якого втілені рослинні мотиви готики. У цілому декорування фасаду подібно Казенному дівочому єврейському училищу Бродського (арх. А. Б. Мінкус, 1899—? рр.).

Периметр довгого та вузького подвір’я замикають крила будинку. Фасадам крил притаманна пластика, бічні крила мають три ризаліти, де у центральному ризаліті розташовани вікна сходової клітки, а бічні ризаліти прикрашені  ренесансним орнаментом. Заднє крило має один ризаліт трапецоїдної форми виконаний у пластиці модерну, а балкони на його фасаді мають напівкруглу форму. Подібний за формою ризаліт був втілений у будинку Хаїма Плоткіна на вул. лейтенанта Шмідта, 3 (1909 р.). На стиках флігелів розміщені чорні сходи та службові приміщення. Парадні під’їзди оформлені у загальному еклектичному стилі, асиметричні балясини огорожі сходів використовувались також у проектах Л.Л. Влодека. Стеля вестибюля та сходової клітки прикрашені ліпним карнизом, що також зустрічається у будівлях різних архітекторів тих часів. Особлива увага була надана підлозі, яка була вкрита кахлями зі складними рослинними та геометричними візерунками.

У 1904 році був реконструйований будинок Г. К. Козловського, який отримав схожий фасад до будинку Я. М. Тепера. Однак ймовірно він був подудований С. М. Крімером і К. М. Поповим, які у той же рік будували для Козловського флігель.

завдяки тому, що у будинку у 1946-1977 рр. роках мешкав двократний герой Радянського союзу Степан Єлізарович Артеменко (1913-1977 рр.) даний будинок є не лише пам’ятником архітектури, а також і історії.