Одеса. Міська станція Південно-західної залізниці (ПЗЗ) у Одесі (поч. ХХ ст.)

Міська станція Південно-західної залізниці (ПЗЗ) у Одесі, арх. можливо М.Г. Рейнгерц або С.С. Гальперсон, поч. ХХ ст., Єврейська вул., 11
Будинок на мапі
Стиль: неоренесанс (правий будинок), ранній модерн (лівий будинок).

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – 1906-1907 рр. – Г. Розенблат
• 1906-1907 рр. – до поч. ІІ-ї пол. ХХ ст. – Міська станція Одеської залізниці
• у ІІ-й пол. ХХ ст. та поч. ХХІ ст.  – Дитяча міська поліклініка №3

Міська станція Південно-західної залізниці була утворена у 1906-1907 роках і розмістилася на придбаний у Г. Розенблата ділянці.Ділянка була розташована у центрі міста на значному віддаленні від залізничних об’єктів і приблизно на рівному віддалені від залізничної станції Одеса-Порт та Одеса-Головна. За довідниками станція виконувала функцію залізничних кас та комерційного агентства, здійснювала кур’єрську доставку квитків та відсилання вантажів. У 1909 році завідувачем станції був колишній комерційний агент станції “Одеса-Товарна” Борис Акімович Магнер. Вірогідно, що він був призначений на цю посаду з початку існування Міської станції ПЗЗ до якої тоді переїхало Комерційне агентство залізниці.

Борис Акімович Магнер був заможною людиною і мав титул Комерції радника, який надавався успішним купцям І-ї гільдії. Вірогідно Б.А. Магнер був благодійником, тому що був потомственим почесним громадянином, а також був членом піклувальної ради Одеського товариства виправних притулків.  У 1904-1905 роках він спорудив два прибуткових будинки (арх. Л.М. Чернігов) на дуже коштовній ділянці на Приморському бульварі.Також Б.А. Магнером був директором одеського філіалу Санкт-петербурзького міжнародного комерційного банку (Дерибасівська вул., 8).

З 1910 року завідувачем станції був Сергій Марцелінович Малішевський, який також був членом Одеського відділення імператорського технічного товариства. С.М. Малішевський жив у одному з будинків станції. За даними Юрія Парамонова за адресою розташування станції працювали і деякі інші її працівники.

Один з працівників станції Семен Якович Гольд був членом правління притулку Ковлера.

У 1910-х роках станція також керувала вантажними перевезеннями про що свідчить існування посад завідувача хлібними операціями та елеватором та завідувача пакгаузами.

Після жовтневої революції станція продовжила працювати. У 1936 році “Одеську залізницю” було виведено з підпорядкування ПЗЗ і вірогідно тоді Міська станція змінила свою назву. У ІІ-й пол. ХІХ ст. було проведено низьку реорганізаційних заходів під час яких Одеська залізниця декілька азів змінювала свій статус. У ІІ-й половині ХХ ст. управління залізниці розмістилося у більшій будівлі колишніх судових установ, що вирогідно послугувало приводом для закриття міської станції, до того ж у межах 1960-1970-х років були споруджені нові залізничні каси на Середнефонтанській вулиці.. Таким чином будинки на Єврейській, 11 були звільнені, і нині їх займає Дитяча міська поліклініка №3.

Міська станція ПЗЗ (рос. ЮЗЖД) складається з двох будинків, що були побудовані у різні часи. Правий двоповерховий будинок був побудований для Г. Розенблат і хоча по довіднику Пилявського будинок нібито був побудований архітектором Емілем Петровичем Гонсіоровським у 1880-х роках, однак фасади будинку, що виконані у стилі неоренесансу доби пізнього класицизму, та аттик з  балюстрадою на даху, можуть свідчити про виникнення будинку у першій половині ХІХ ст.

Триповерховий лівий будинок спрямований у глибину ділянки. Вузький головний фасад шириною у три вікна має дуже помірне оздоблення, хоча за стилем будинок відноситься до орнаментального модерну. Будинок вінчається фронтоном, який є дуже схожим на фронтон будинку Кацьковської, що розташований неподалік. Будинок Кацьковської у свою чергу має характерні ознаки, що були притаманні архітектору Рейнгерцу і таким чином можливо, що проект будинку Міської залізничної станції був теж розроблений архітектором Маврікієм Рейнгерцем. Під час спорудження одного з будинків Скаржинської на Катеринінської вулиці відбулася руйнація фасаду, у зв’язку з чим професійна діяльність Маврікія Рейнгерца було тимчасово призупинена, таким чином не виключено, що руйнація відбулася раніше, ніж було споруджено даний будинок. Це дозволяє припустити, що автором будинку міг бути інший архітектор, причому серед вірогідних авторів автор даного огляду вважає за доцільним згадати архітектора Л.М. Чернігова, який створив будинок першого керівника станції та два будинки для державних  установ. Будинок ПЗЗ має і схожість у певних деталях з будинком Магнера.

На подвір’ї ділянки розташований триповерховий флігель, що має еклектичні риси.

Лівий будинок Міської станції ПЗЗ уявляє собою цікавий приклад пізнього орнаментального модерну, у якому архітектор намагався втілити раціоналістичні тенденції. Фасади мають гарні пропорції, а декор приємно пластичний, особливої уваги коштують автентичні вхідні двері з кольоровим склом та металевими візерунчастими ґратами.