Одеса. Житловий комплекс тресту “Пайбуд” (1927—1928 рр.)

Житловий комплекс тресту “Пайбуд”, арх. М.І. Лінецький, Д.В. Костилев, 1927-1928 р., вул. Новосельського, 32 / Старопортофранківська вул., 27-31

Комплекс на плані: http://wikimapia.org/22337327/uk

Лівий передній корпус: http://wikimapia.org/6374603/uk
Центральний передній корпус: http://wikimapia.org/19034660/uk
Правий передній корпус: http://wikimapia.org/22337298/uk
Задній лівий корпус: http://wikimapia.org/22337314/uk
Задній правий корпус: http://wikimapia.org/22337305/uk

Стиль: неокласицизм (головний корпус), функціоналізм (дворова частина головного корпусу та інші корпуси)

Житловий комплекс був побудований Пайбудом – одеським відділенням тресту Укрпайбуд. Це було потужне державне будівниче об’єднання, що виникло у добу НЕПу. У Одесі воно по нез’ясованим причинам малу іменувалося (рос.) “Пайстрой”, що підкреслене у рекламі на приведеному нижче зображені. Правління тресту було розташоване у тодішній столиці радянської України – Харькові. Відомий тільки один об’єкт будівництва, але він достатньо значний – на майданчику між вулицями Новосельського та Старопортофранківською була вибрана ділянка для будівництва житлового комплексу. Це місце не було пустопорожнім, ділянку займала оборона казарма №6, що була побудована за часів існування кордону Порто-франко, що проходив на місці нинішньої Старопортофранківської вулиці. Існувало декілька таких казарм, які всі були знесені за радянських часів, а на їх місці були побудовані житлові будинки та гуртожитки.
Будинки “Укрпайстрой” були одними з перших побудованих у Одесі після приходу Радянської влади. (можливо, що і першими). Згідно з довідником В. П. Пилявського, проектували комплекс два архітектори, і, якщо М. І. Лінецький був достатньо відомим архітектором, який спроектував близько 30-і будівель, то про Д. В. Костилева нічого не відомо. Неабияке значення було надане зовнішньому вигляду комплексу, розмір та розташування корпусів комплексу підпорядковане організації гармонійного зовнішнього вигляду з боку вулиці Новосельського, хоча з точки зору функціональності та економії коштів краще було би забудувати територію однаковими корпусами.
Центральне місце ділянки займає довгий чотириповерховий корпус, який носить на себе риси модерну та неокласицизму. Будинок має центральний та бічні ризаліти, що виконують декоративну функцію, центральний ризаліт має найбільший винос і прикрашений лізенами. На даху розташований фронтон у стилі модерну, під дахом будинок оточує профільований фриз, який одночасно виступає у ролі доричних канелюр і перетворює лізени у пілястри. Торцеві фасади всіх корпусів також прикрашені лізенами. Обабіч центрального корпусу були побудовані невеликі прямокутні триповерхові корпуси, а позаду, головними фасадами, на Старопортофранківську виходять два однакових довгих триповерхових корпуси. Окрім центрального корпусу інші корпуси мають дуже простий вигляд та форму і не чим не виділяються, окрім вищезгаданих лізен. Під вікнами також влаштовані фільонки, що задають вертикальний ритм вікон. Під час будівництва або, що більш імовірно, пізніше корпуси були надбудовані четвертим поверхом і таким чином зрівнялись висотою з центральним. У цілому можна узріти певні асоціації з невеликим житловим флігелем, що був побудований на ділянці А. Рабіновича у 1928 році. Ділянка комплексу відділена від вулиці модерністською огорожею з боків та частково з центру, входи до подвір’я оформлені у вигляді пропилей, що складаються з призматичних блоків, у спрощеному трактуванні подібна огорожа була спроектована А.І. Дубініним для житлового комплексу на Пироговській, 7-9 (1932—1933 рр.).

Реклама тресту “Укрпайстрой” у журналі “Смена” №17, 1929 р.

Лівий передній та центральний корпуси

Торці лівого заднього та лівого переднього корпусів. вул. Ольгіївська

Центральний корпус

Центральний корпус

Центральний корпус

Праве крило центрального корпусу

Праве крило центрального корпусу. Вид з торця.

Правий передній корпус та пропілеї

Правий задній корпус