Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Будівля літературно-артистичного клубу (раніше будинок Ф. Рафаїловича) (сер. ХІХ ст., 1914-1916 рр.)

Posted by Antique на Субота, 26 Листопада 2011 р. (18:53)

Будівля літературно-артистичного клубу (раніше будинок Ф. Рафаїловича), сер. ХІХ ст.; Реконструкція: арх. М.І. Лінецький, 1914-1916 рр., Грецька вул., 48а
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/7230542/uk/
Стиль: класицизм (фасадний будинок), неокласицизм (театральна зала).
Охоронний статус: пам’ятка архітектури і історії номер 203/1-Од (Рішення Одеського облвиконкому  № 480 від 15.08.1985р. Наказ МКТ  №728/0/16-08 Від 20.06.08 р.).

Відомі власники ділянки:

  • раніше 1970-х рр – кін 1890-х рр. – Рафалович
  • кін 1890-х рр. – 1899 р. – спадкоємці Рафаловича
  • 1899 р. – 1906-1907 рр. – Н.Я. Юровський
  • 1906-1907 рр. – кін 1900-х рр. – спадкоємці Н.Я. Юровського
  • кін 1900-х рр. – до Жовтневої революції – Артур Анжелович Анатра

Одеське Літературно-артистичне товариство створене по старому стилю 5 вересня 1897 р. Первісно займало приміщення будинку Маразлі на Приморському бульварі, а з 1899-го року воно було розташовано у палацу Гагаріних біля Ланжеронівського узвозу. Товариство мало декілька секцій: літературну, музичну та художню. Головою правління був обраний П.С. Чєхович. У числі інших до складу правління увійшли живописці П.А. Нілус, Є.І. Буковецький, скульптор Б.В. Едуардс. Товариства з аналогічною назвою були відкрити у інших містах імперії. Перед революцією 1905-го р. за вказівкою царя Миколи ІІ-го діяльність літературно-артистичних товариств була заборонена. Це було пов’язано з тим, що під час творчих вечорів обговорювались і політичні теми, висловлювались крамольні думки. 28 грудня 1904 року Одеське літературне товариство припинило своє існування.

У 1909-му році, як альтернатива скасованому товариству, був створений Літературно-артистичний клуб, який повинен був об’єднати літераторів, журналістів, артистів театру, художників та музикантів. 26-го жовтня 1909-го року відбулися вибори його керівництва. Серед його фундаторів були журналісти, у тому числі А.М. Де-Рибас, антрепренер оперного театр М.Ф.  Багров, директор імператорського музичного училища Ф.В. Міронович і скульптор Б.В. Едуардс. Клуб тимчасово розмістився у будинку М. Бальца на Садовій вул., 19 (не зберігся) і відкрився для відвідувачів у 1911-му році,  але спочатку він не був популярним. Можливо цьому сприяли не призначені для такої діяльності приміщення, Літературний клуб по суті був розміщений у квартирі – тобто житловому приміщенні. Хоч кімнати і об’єднали, але місткість залу була всього лише 140-150 чоловік. Деякий час керівництво Літературно-артистичного клубу  для літературних вечорів орендувало зали клубу прикажчиків-євреїв “Уніон”, театру Сибирякова, “Нового театру” на Єврейській, 55, але міська адміністрація з квітня 1913 року заборонила використовувати інші приміщення, крім власного.

Таким чином Літературно-артістичний клуб зайнявся активними пошуками нового приміщення. Було вирішено переобладнати наданий відомим підприємцем греком Артуром Анатрою будинок біля Російського театру, який також був придбаний Артуром Анатрою. Ппоки йшла перебудова будинку на Грецькій вулиці, у 1915-році клубна діяльність була перенесена у будинок А.П. Карузо, але будинок М. Бальца продовжував використовуватися клубом.  Переобладнання будинку Анатра було  закінчено у 1916-му році і 3 березня відкрився новий будинок Літературно-артистичного клубу з театральним залом, що привело до великою популярності клубу. Але через шість місяців 27 вересня 1916-го року будинок був реквізований під нужди військових, йшла Перша світова війна, однак вже 10 жовтня на у будинку Кондратенко (готель “Бристоль”) відкрилась клубна бібліотека, а сам клуб з 17 жовтня розміщувався у будинку на вулиці Буніна, 25, що належав спадкоємцям Фельдмана.

З приходом більшовиків, у січні 1920-го року Літературно-артистичний клуб розпався. У 1926-1941 у колишньому будинку Анатра на Грецькій, 48а функціював Єврейский театр, після Другої світової війни у 1945- 1953 рр. розмістився театр Одеського військового округу, після чого з 1953-го року місце попередника зайняв театр Музкомедії. У 1983-му році для театру Музкомедії був побудований новий будинок, тоді ж будівля на Грецькій перейшла Театру юного глядача, де він знаходиться і понині.

При Літературно-артистичному клубі у 1916 му році була створена театрально-художня секція, до її складу у тому числі входили архітектори М.І. Лінецький і Ю.М. Дмитренко.

Будинок на Грецькій, 48а ймовірно був побудований у середині ХІХ ст, але на старовинній гравюрі, зробленої не пізніше 1841-го року, можна розглянути схожий за плануванням будинок. Наприкінці ХІХ століття будинок належав Федору Рафаїловичу, який також володів Руським театром. Можливо, що у будинок використовувався для певних потреб Руського театру. На початку ХХ ст. ділянку Рафаїловича придбав Артур Анатра, але коли саме. У 1906-му році театр згорів, а у 1909-му році була здійснена реконструкція. На прикладі театру Сибирякова можна припустити, що після пожежі у Рафаїловича не було коштів на ремонт театру і він продав його у 1909-му році А. Анатра, який і здійснив реконструкцію. Як би то ні було, але у довіднику “Вся торгово-промышленная Одесса” на 1914-й рік ділянка з театром і сусіднім будинком належала А. Анатра. У 1916-му році Артур Анатра замовив архітектору М.І. Лінецькому перебудову будинку для Літературно-артистичного клубу.

Простий будинок часів класицизму був передекорований на  неокласичний манер. Перший поверх був вкритий об’ємним рустом,  а другий отримав нове композиційне вирішення – на центральній вісі був влаштований ампірний портик з доричними півколонами і трикутним фронтоном з півкруглою люкарною. Дякуючи цьому головний фасад набув виразності і спокійної урочистості. У портику та над аркою проїзду було влаштовано два балкони з кам’яними балюстрадами, прямокутні люкарни були закладені і прикрашені наличниками. Більш суттєво реконструкція торкнулася функціональності будівлі. Якщо у подвір’ї і були флігелі, то у наслідок реконструкції вони були зруйновані, тому що ліву половину двора зайняв флігель театру. Потрапити до театрального залу можливо було через вхід у лівій частині будинку, вхід був влаштований навпроти флігеля і можна припустити, що від входу до флігеля веде прямий коридор через головний будинок.

Фото ХІХ ст. Будинки Рафаїловича. У 1916-му р. Літературно-артистичний клуб розмістився у другому будинку від межі знімку.

Будинок за радянських часів

Сучасний світільник. Ймовірно встановлений на місці замурованого вікна.

Джерела:

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s