Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Прибутковий будинок К.М. Ламзакі (1910 р.)

Posted by Antique на п’ятниця, 25 Листопад 2011 р. (01:41)

Прибутковий будинок Кирила Миколайовича Ламзакі, арх. Ф. Е. Кюнер, М. І. Лінецький, 1910 р., вул. Кінна, 12
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/15169134/uk/
Стиль: модерн (віденська сецесія).
Охоронний статус: пам’ятка архітектури місцевого значення номер 340-Од (Наказ МКТ  №728/0/16-08 від 20.06.08 р.).

Відомі власники ділянки:

  • ХІХ ст. – 1908-1909 рр. – Г. або Ф.Л. Дурян
  • 1908-1909 рр. – вірогідно до жовтневої революції – купець Кирило Миколайович Ламзакі

Будинок побудований на ділянці купця Кирила Миколайовича Ламзакі, але у переліку пам’яток місцевого значення м. Одеси вказаний власник Стамеров. Це можна пояснити тим, що запис у переліку пам’яток містить дані, що стосуються сусіднього будинку №14, який дійсно належав Стамерову. Власник будинку, Кирило Ламзакі за прізвищем вірогідно мав грецьке походження і за даними довіднику “Вся Одесса, 1904-1905”, був поміщиком у селі Федорівка Одеського повіту (нині село Федорівка Гулянської сільської ради Красноокнянського району Одеської області). У межах 1908 – 1909 рр. Кирило Ламзакі придбав у Ф.Л. Дур’яна ділянку на Кінній вулиці і у 1910 році саме за його замовленням було споруджено наявний будинок. Ламзакі жив у однієї з квартир даного будинку, у його квартиру було проведено телефону лінію номер 28-30.

Будинок Ламзакі виглядає дещо архаїчно для 1910-х років, і хоча простінки були оздоблені дрібним фактурним тиньком, але скоріше за все будинок був побудований у другій половині 1900-х років, коли орнаментальний модерн увійшов у зрілу фазу. Те, що Ламзакі придбав ділянку у 1908-1909 рр. також свідчить на користь даного припущення. Тобто часто ділянки купувались для спорудження або реконструкції існуючих будинків і будівництво відбувалася незабаром після придбання.

Споруда має П-подібний план і займає тільки частину ділянки. Вірогідно намічалось і спорудження флігелів, але це так і не було зроблено.  На стику крила та основної частини будинку влаштовані напівкруглі ризаліти, подібним чином були влаштовані і напівкруглі ризаліти  будинків Луцького та Коссаговської. Декор будинку насамперед нагадує будинок Вургафта, який був побудований Я.М. Пономаренко, та В.А. Домбровським, техніка виконання маскаронів схожа з будинком Луцького, до того ж слід додати ,що зустрічаються певні асоціації з будинками архітектора Ф.Е. Кюнера – бароковий фронтон, рослинний декор дещо подібний тому що вінчає ризаліти будинку Клейман. Фільонки будинку Клейнман також мають той же самий візерунок, що застосовувався у оздобленні стін сходової клітини будинку Ламзакі. Орли на фронтонах будинків Ламзакі, Великанова, Свінціцького (арх Ф.Е. Кюнер) та Раллі на Пушкінський (теж арх. Ф.Е. Кюнер) дуже подібні. Цікаво, що неподалік від будинку Веліканова є декілька ділянок Ламзакі, але ініціали у довіднику “Вся Одесса” за 1901-1902 рр. не збігаються (вказані: П. Ламзакі, Д. Ламзакі). До того ж сходова огорожа у будинках Веліканова та Свінцицького однакова, але вона відноситься до відносно поширеного типу імовірно європейського походження.

Будинок цілком симетричний за виключенням проїзду. Якщо архітектор бажає розмістити у будинку проїзд та влаштувати вхід до під’їзду з боку вулиці, то звичайно проїзд, як біль важкий елемент знаходився по центру, а двері поряд з ним з лівого, з правого або відразу ж з двох боків (у такому випадку одна з дверей вела до однієї з  квартир першого поверху), однак у цьому випадку пріоритет був наданий вузькому головному входу (по ширині вікна), а проїзд був влаштований ліворуч від входу. Це напевно було зроблено для того, щоби уникнути уявлення важкості, яка була притаманна першим одеським будинкам у стилі модерну. Руст першого поверху полегшений дрібними профільованими стрічками, у формах декору помітна деяка стриманість , відсутні дуже масивні елементи, а також помітні класичні елементи (вінки, перехрестя на рівні першого поверху, лавр замість лілій).  Під центральним фронтоном з орлом у тимпані розташований ряд однакових маскаронів. Центральна частина будинку яка включає до себе фронтон та маскарони виділена лопатками. Будинок має три вертикальних ряди балконів, але на жаль жоден з автентичних балконів не зберігся. Вірогідно первісні огорожі балконів були кам’яними. Під вікнами будинку на землі були споруджені невеликі палісадники, зберігся тільки той, що знаходиться праворуч від воду у зв’язку з тим, що перший поверх з лівого боку займає страхова контора, яка знищила палісадники, а також прорубала двері з боку фасаду, тим самим знищив неокласичні перехрестя.
Первісно дворові фасади були потиньковані що найменш на рівні першого поверху, однак рельєф тиньку знищений,  фрагмент, що зберігся можна помітити на дворовому фасаді  біля арки проїзду.
Під’їзд із склепінчастою стелею знаходиться на межі між еклектикою та модерном, у ньому розташований вхід до лівої квартири першого поверху. Вхід до під’їзду вишукано оздоблений насамперед дякуючи майстерно виконаним дверям, що збереглись достатньо  непогано, однак ліпні стрічки з лавру обабіч дверей майже втрачені, зберігся тільки фрагмент з лівого боку. Двері виконані за канонами раннього декоративного модерну і мають пластичний силует, фігурні отворі вікон, та складні віконні грати. Над входом розташований жіночий маскарон з безпристрасним обличчям. Сходова клітка прилягає до задньої стіни будинку і таким чином від входу до клітки пролягає довгий тамбур, що зачиняється з обох сторін дверми. Внутрішні двері тамбуру прикрашені консолями, що також зустрічаються у тамбурі будинку Коссаговської.  Стіни під’їзду оздобленні профільованими візерунками, подібні можна побачити у фільонках на фасаді будинку Клейнман. Сходова клітка освітлюється вітражними вікнами що виконані у загальній стилістиці під’їзду, у додаток на останньому поверсі додані два невеликих віконця – теж з вітражами. Різні квартирні двері у стилі віденської сецесії у невеликій мірі нагадують двері квартир будинку Тарасевича (арх. Ф.Е. Кюнер), що може пояснюватись можливою уніфікацією виробництва дверей. Сходова огорожа використовується і у двох інших будинках: будинку Великанова (арх. Ф.Е. Кюнер) і будинку Наума (арх. А.С. Панпулов), обидва побудовані у 1910-х роках. Однак огорожа з подібним візерунком використовувалась у інших містах. У маленькому місті Болехові на Волоському селі автор даного огляду знайшов подібну огорожу (складний візерунок виключає випадковий збіг). яка застосувалась у ганку, таким чином цей візерунок має європейське походження.

Слід помітити, що окрім декору у стилі модерн головний фасад містить і бароковий декор, який представлений фронтоном та волютою під скульптурою орла.

Автор: Владимир Георгійович Нікітенко, 1970-і рр.

Дворовий фасад.

Ліве крило.

Вестибюль під’їзду.

Сходова клітка.

Візерунок  сходової огорожі зустрічається і у інших будинках Європи та Російської імперії.

Огорожа ганку одного з будинків Болехова:

м. Болехів.

Огорожа сходів будинку Ламзакі.

Майданчик між першим та другим поверхами.

Майданчик між другим та третім поверхами.

Майданчик між 3-м та 4-м поверхами.

Імпровізовані пілястри.

Джерела:

  • Фотогалерея Odessastory (альбом: “Конная“).
Advertisements

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s