Мойсей Ісакович Лінецький (1864 – 1933 рр.)

Мойсей Лінецький народився у єврейській родині, його батько був відомим письменником. Інші члени родини також були творчими людьми, зокрема молодший брат Мойсея Лінецького теж вибрав професію архітектора і проектував будинки у Харкові. Шлях до славнозвісності почався з Навчання у художньому училищі у Римі.

За даними В. О. Пилявського М. І. Лінецький закінчив Петербурзький Інститут цивільних інженерів, однак Лінецький не мав право будувати і таким чином ці дані є сумнівними. М. І. Лінецькому прийшлося співпрацювати з іншими будівними для втілення власних проектів. Принаймні на початку ХХ ст. М. І. Лінецький особисто складав прохання на затвердження планів та виділення складу будівельним матеріалів. Почерк Лінецького легко відрізнити від інших і таким чином порівняння почерку є додатковим джерелом для виявлення авторства, а саме цей метод корисний при досліджені прохань місця для складів будівельних матеріалів, якщо інші джерела відсутні.

Перший відомий проект М. І. Лінецького проект відноситься до 1891 року, коли він за допомогою Й. І. Зелінського побудував двоповерховий будинок на Скиданівському узвозі. На жаль ця споруда не збереглась.

У 1892 році вже з підпискою про нагляд Кесаря Отона будується двоповерховий будинок Вулаха, який також не зберігся.

У 1893 році тривалий час Лінецькому не вдається затвердити проект триповерхового будинку Семенової, ділянка виходила на Книжковий пров., 5 і на Пантелеймонівську вул. Також був поданий на затвердження проект С. А. Ландесмана, і у результаті було затверджено обидва проекти. Який саме з двох будинків був побудований за проектом Лінецького невідомо.

У 1894—1898 роки відомості про затвердження проектів, що зберігалися у Обласному архіві втрачені і таким чином нічого невідомо про діяльність М. І. Лінецького у цей період. Ймовірно саме тоді був споруджений будинок по Успенській вул., 41, де Лінецький встановив таблицю, де він вказаний автором. Будинок достатньо вишуканий, з розписами у арці проїзду. Можливо Лінецький є і автором Одеського ремісничого товариства на вул. Новосельського, 86, який дещо нагадує будинок на Успенській вул., 41.

Дуже активно Лінецький будує у 1899 році, але це переважно триповерхові флігелі. Нагляд за будівництвом здійснює А. Е. Шейнс. У той же рік був затверджений проект триповерхового будинку М. Д. Луцького на Маразліївській вулиці, який відрізняється надзвичайною вишуканістю і пластичністю ліпних елементів. Скоро однак Луцький продав будинок Манжелею, а сам невдовзі придбав у Фальц–Фейна сусідню ділянку для будівництва нового будинку знову ж за проектом М. І. Лінецького.

У 1900 році за проектом Лінецького будується незвичного характеру будинок Короне з двома глибокими ризалітами і крупним рустом. Хто виконував нагляд невідомо, можливо все той же самий Шейнс. Дуже схожим на творчість Лінецького є суміжний будинок І Леонарда на Канатній вул., 9, який ймовірно перебудовувався до нинішнього вигляду наприкінці 1890-х років. Ще один будинок, що має фасад характерний для творчості Лінецького був споруджений для Шпарца у 1900 році на Ніжинській, 51.

У 1901 році на вулиці Дідріхсона для Амбелікопуло будується будинок дещо схожий на будинок Короне, що споруджувався у минулому році. У той час А. Е. Шейнс вже вмер і Лінецький співпрацював з П. Д. Токаревим, який надав підписку про нагляд за будівництвом. У той же рік були споруджені більш прості, але значні за розмірами будинки Стурмака і Віцмана. У всіх випадках підписку давав П. Д. Токарев.

Новий етап творчості архітектора починається з 1902 року і характеризується співробітництвом з С. С. Гальперсоном, який здійснював нагляд за будівництвом і з яким були створені нові та передові для Одеси житлові будинки. Хоч перший з них – будинок Грінберга тяжів до необароко і не мав явних рис модерну, але у конструкції були застосовані водночас бетон, цегла та вапняк.

Наступна праця, яка також була виконана спільно з Гальперсоном – великий розкішно оздоблений будинок М. Д. Луцького, виконаний у стилі французького модерну. Добре оздоблена споруда з багатокімнатними квартирами є дуже вишуканою. Це другий будинок М. Д. Луцького, який був побудований у престижному районі міста, на Маразліївській, що стало доброю рекламою. Знімки будинків Грінберга і Луцького потрапили на сторінки столичного журналу “Зодчій”. У наступні роки всі проекти М. І. Лінецького виконуються у стилі модерну, у якому архітектор набув надзвичайної майстерності і створив багато найкращих споруд модерну у Одесі.

У 1902 році невідомим архітектором був перебудований для Ю. Я. Менделевича старий будинок Ашкіназі. Оздоблення будинку і особливо його зворотній фасад дуже притаманні для творчості М. І. Лінецького. Будинок є особняком з єдиною квартирою на другому поверсі, дерев’яними сходами на ній і скульптурами у сходовій клітці. Чільний фасад прикрашають барельєфи, які вказують на педагогічну діяльність жінки домовласника О. М. Менделевич. У арі проїзду використані маскарони, як у будинку Гавсевича, що будувався під наглядом С. С. Гальперсона.

28 травня 1903 року М. І. Лінецький пройшов атестацію і отримав свідоцтво від Технічно—Будівельного комітету Міністерства Внутрішніх Справ, який давав йому можливість здійснювати нагляд за будівництвом. З того часу Лінецький здійснює сам нагляд за будівництвом. Єдина відома його робота у 1903 році — це триповерховий флігель Короні, побудований на задньому подвір’ї ділянці. Можливо М. І. Лінецький є автором будинку Косаговської, який також будувався у 1903 році. Будинок має дуже насичене скульптурне оздоблення, дворовий фасад особливо притаманний творчості М. І. Лінецького, а у оздобленні сходів присутні такі ж самі жіночі маскарони, як у будинку М. Д. Луцького 1902 року. Архітектор М. І. Лінецький після спорудження будинку Коссаговської сам проживав у ньому.

У 1904 році був споруджений дивовижний будинок А. Топуза на Єврейській вул., 4. Фасади витримані у стилі французького модерну із імітацією різьби по каменю. У той же рік було перебудовано стару двоповерхову будівлю, що належала Карасік під приміщення банку. Однак невідомо, який саме банк повинний був у ньому розміститись. Відомо, що після закінчення революції 1905 року у будинку знаходилось одеське представництво німецької фірми AEG.

У 1905 році Лінецький отримав ще одне замовлення від представниці родини Менделевич — Марії Анісімовни. Цей будинок не схожий на інші попередні архітектора — чільний фасад виконаний у єгиптизуючому стилі, у чітких прямокутних формах. Такий вигляд притаманний багатьом подальших творів архітектора.

Революційні події 1905 року припинили будівництво в Російській імперії, можливо, також, що Мойсей Лінецький на той час виїхав з Одеси. Першими відомими творами архітектора після подій 1905-1907 рр. були деякі павільйони Всеросійської виставки у Одесі. Слід зазначити, що відомості про затвердження проектів з підписками архітекторів за період 1907—1910 роки також відсутній, за за зовнішніми ознаками виявити твори М. І. Лінецького у даний період так і не вдалось. У той час зводилась невелика кількість нових будинків. Можливо Лінецький виконував прості замовлення або взагалі не жив у Одесі. На жаль у довідниках 1900-х років Лінецький взагалі не згадується.

У 1905 році був затверджений проект двоповерхового будинку частиною з підвалом для І. Б. Калиновського по Тираспольській вул., 4. Хоча архівна справа на затвердження планів не збереглась, але оригінальним почерком М. І. Лінецького складано прохання на виділення місця на тротуарі під склад будматеріалів.

У 1910 році у стилі чистого віденського сецесіону було споруджено будинок А. Рабіновича на Французькому бульв., 11. Це спільно з тим один з найкращих зразків модерну. Окрім оздоблення характерного для столиці Австро–Угорської імперії у будинку встановлені металеві двері.

У 1910 році Мойсей Лінецький, вже жив у будинку Петрової на Маразліївській вул., 38.

У 1911 році за його проектами будується нова будівля ремісничого училища О. М. Менделевич, той самої Менделевич, для якої у 1902 році було здійснено перебудову на Маразліївській, 28. На жаль будівлю дуже значно перебудували за радянських часів, відносно цілою залишалася лише огорожа ділянки, але й та у 2010-х роках була замінена. Тоді ж будується чотириповерховий будинок для Артура Анатра, у оздобленні якого помітні ретроспективні тенденції, фасад прикрашає панно із зеленої кахлі, на даху розташовані фронтони у барокових формах. Оздоблення споруди найкраще у всіх відношеннях, якість також — навіть пожежа чи бомбардування у роки Другої світової війни не змогли знищити будівлю. Також у 1911 році у будинку Скаржинської, який вже закінчували за проектом Лінецького було влаштовано двоповерхове приміщення банку із внутрішніми сходами.

У 1911—1913 роках Мойсей Ісакович Лінецький проживав у будинку Ю. Я. Менделевича по Маразліївській вул., 28.

У 1912 був виконаний ряд великих проектів: для грецької спільноти у стилі неокласицизму було побудовану велику будівлю чоловічого училища . Незвичним плануванням відрізняється будинок Раухвергера у Пироговському провулку, під’їзд знаходиться упритул фасадної стіни, що не притаманно будинкам Одеси. Для А. Рабіновіча на Французькому бульварі, поряд із раніше побудованим у 1910 році будинком, було споруджено ще два. Обидва із фасадами у ретроспективному стилі, але різного оздоблення. Також було побудовано склад для товариства Генрі Редерер на тому ж Французькому бульварі, але плани отримував з міської управи Шульмейстер, якій міг бути автором проекту.

У 1913 році М. І . Лінецький будує грецький клуб “Омонія” із театральним залом на другому поверсі. Незважаючи на малі розміри ділянки вдалося досягти оптимального розміщення приміщень. Для курорту Трігера (нині Лермонтовський санаторій) був споруджений триповерховий і одноповерховий корпуси для водолікування. Сама же житлова будівля вілли—пансіону була споруджена А. В. Юргевичем за проектом Р. А. Радбіля. У 1913—1914 роках будуються будинок і флігель Стамерова у стилі неокласицизму.

За всіма признаками за проектом М. І. Лінецького було споруджено у 1914 році будинок Ю. М. Бакош і І. І. Бакош. Незважаючи на час, коли пластика модерну вже була позабута, Лінецький використовує дуже пластичні форми як чільного, так і дворового фасадів. Вміло оздоблений чільний фасад є дуже яскравим, незважаючи на помірну кількість використаних елементів.

Останнім реалізованим дореволюційним проектом було будівництво будинку Літературно-артистичного товариства, який відповідав тодішній тенденції неокласицизму з відсутніми явними ознаками модерну. Після Жовтневої революції Лінецький продовжував архітекторську діяльність, однак, хоч у ті року панувала течія модернізму, архітектор продовжував застосовувати ідеї модерну. Одним з перших житлових будинків Одеси радянського періоду став будинок на Комітетській вул., 8/10, який був перебудований із згорілого млина Букштана. Фасад будинку виконаний у спрощеному стилі модерну, тоді як оздоблення дворового фасаду і сходів вже притаманно для модернізму.

Одними з перших житлових комплексів у радянській Одесі був комплекс тресту “Пайбуд”, для якого у спільній стилістиці комплексу була побудована навіть огорожа.

Список відомих споруд:

• Будинок Парасковії Миколаївни Жолудевої, отримання дозволу: М. І. Лінецький, нагляд: О. І. Зелінський, 1891 р., Скиданівська вул., 11
  Будинок А. Я. Вулаха, проект: М. І. Лінецький, нагляд: К. К. Отон, 1892 р.
• Будинок Наталії Мартиновни Семенової, проект: М. І. Лінецький, нагляд: К. К. Отон, 1893 р., Книжковий пров., 3
• Будинок П. Мочо, арх. Ф.О. Моранди Ф.О.; 1852. Реконструкція арх. М. І. Линецкий, 1894 р., Троїцька вул., 4
• Будинок У. Холоденка, проект: М. І. Лінецький, нагляд: невідомо, ІІ-а пол. 1890-х рр., Успенська вул., 41
• Будинок М. Д. Луцького, проект: М. І. Лінецький, нагляд: А. Е. Шейнс, 1899 р., Маразліївська вул., 4
• Флігель Д. Розенштейн, проект: М. І. Лінецький, нагляд: А. Е. Шейнс, 1899 р., Мала Арнаутська вул., 49
• Флігель М. Махліс, проект: М. І. Лінецький, нагляд: А. Е. Шейнс, 1899 р., Успенська, 53
• Флігель, проект: М. І. Лінецький, нагляд: А. Е. Шейнс, 1899 р., Мала Арнаутська, 106
• Будинок Миколи Георгійовича Короне, проект: арх. М. І. Лінецький, нагляд: невідомо, 1900 р., Канатна вул., 7
• Роботи невідомого характеру для Д. І. Діалегмено, 1900 р., Пушкінська вул., 14
• Будинок Миколи Івановича Амбелікопуло, проект: М. І. Лінецький, нагляд: П. Д Токарев, 1901 р., Дідріхсона вул., 9
• Будинок Хаїма Абрамовича Стурмака, проект: М. І. Лінецький, нагляд: П. Д Токарев, 1901 р., Канатна вул., 75
• Будинок К. Віцман, проект: М. І. Лінецький, нагляд: П. Д Токарев, 1901 р., Новосельського вул., 51
• Будинок М. Г. Грінберга, проект: М. І. Лінецький, нагляд: С. С. Гальперсон, 1902—1903 рр., Рішельєвська вул., 24
• Будинок Луцького, проект: М. І. Лінецький, нагляд: С. С. Гальперсон, 1902—1903 рр., Маразліївська вул., 2
• Реконструкція будинку для Є. Штемпель, 1902 р., Маразліївська вул., 8
• Флігель Миколи Георгійовича Короне, арх. М. І. Лінецький, 1903 р., Канатна вул., 7
• Реконструкція будинку М. А. Карасік для банка, 1904 р, Рішельєвська вул., 14
• Будинок А. Я. Топуза, 1904 р., Єврейська вул., 4
• Будинок і флігелі М. О. Менделевич, 1905 р., Маразліївська вул., 14а
• Деякі павільйони на Всеросійській виставці в Одесі, 1910 p.
• Будинок А. Рабіновича, 1910 р., Французький бульв., 11б
• Будинок Артура Антоновича Анатра, 1911 р., Грецька вул., 46
• Влаштування приміщення для Російського торгово–промислового банку у будинку Скаржинської, Ланжеронівська вул., 24
• Реміснича школа О. М. Менделевич, 1911 р. Значно перебудована у ІІ-й пол. ХХ ст., Старопортофранківська вул., 93
• Будівля Грецького чоловічого Родоконакієвського училища, 1912 р., Троїцька вул., 37
• Будинок І. Раухвергера, 1912 р., Пироговський пров., 6
• Будинок А. Рабіновича, 1912 р., Французький бульв., 11а
• Склад товариства “Генрі Редерер”, отримання планів: Шульмейстер, нагляд: М. І. Лінецький, 1912 р., Французький бульв., 32
• Котедж товариства “Самодопомога”, 1912 р. Кленова вул., 4
• Котедж товариства “Самодопомога”, 1912 р., Фонтанська дорога, 31 (знищений у 2020 р.)
  
• Котедж товариства “Самодопомога”, 1913 р., вул. Черняховського, 4 (знищений між 2004 та 2006-ми роками)
• Будинок морських ван Тріггера, 1913 р., Лермонтовський пров., 2
• Будинок грецького товариства (Клуб “Омонія”), 1913 р., пров. Віце-адмірала Жукова, 9
• Прорізка вікон і оштукатурка фасаду для спадкоємців Я. М. Розенберга (ділянка горілчаного заводу “Золотий колокол”), отримання проекту і дозволу: А. І. Лінецький, нагляд: М. І. Лінецький, 1913 р.
• Будинок прибутковий Д. Стамерова, 1913—1914 рр., вул. Кінна, 14
• Реконструкція для Стамєрова колишнього театру Сибірякова після пожежі, 1914 р., вул. Пастера, 15
• Реконструкція М. І. Лінецьким у 1914 – 1916 рр.  будинку сер. ХІХ ст., що належав А. Анатра (раніше Ф. Рафаїловича) для Літературно-артистичного клубу та прибудова концертного  залу, Грецька вул., 48а
• Реконструкція млина у житловий будинок, 1927 р, Комітетська вул., 8/10
• Житловий комплекс тресту “Пайбуд”, арх. М. І. Лінецький, Д. В. Костилев, 1928—1931 рр., вул. Новосельського, 32

Твори архітектора, що визначені за зовнішніми рисами:

• Роботи невідомого характеру для Якова Павловича Валєка, 1895 р., Балківська вул., 173 або 175 (№ 139  — адреса тих часів) (прохання на склад будматеріалів складено почерком М. І. Лінецького)
• Будинок Одеської ремісничої управи, 1895—1896 рр., Новосельського вул., 86 (прохання на склад будматеріалів складено іншим почерком)
• Реконструкція будинку І. Леонарда, кін. 1890-х рр., Канатна вул., 9
• Будинок Янкеля Шмулевича Шпарца, 1900 р., Ніжинська вул., 51 (прохання на склад будматеріалів складено іншим почерком)
• Роботи невідомого характеру для Герасима Петровича Піллікса, 1900 р., Гімназічна вул., 19 (прохання на склад будматеріалів складено почерком М. І. Лінецького)
• Реконструкція будинку Юхима Яковича Менделевича, 1902 р., Маразліївська вул., 28 (прохання на склад будматеріалів складено почерком М. І. Лінецького)
• Будинок Є. Коссаговської, 1903 р., вул. Ніжинська, 66 (прохання на склад будматеріалів складено іншим почерком)
• Будинок І. Б. Калиновського, 1909 р. Тираспольська вул., 4 (прохання на склад будматеріалів складено почерком М. І. Лінецького)
• Будинок Ю. М. Бакош і І. І. Бакош, 1914 р., вул. Велика Арнаутська, 58

Джерела:

1. ДАОО
2. В.А. Пилявский. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие. Справочник, 2-е издание. Optimum, 2010. ISBN 978-966-344-377-5
3. В.А. Пилявский – Проектировал и строил Линецкий. Газета “Вечерняя Одесса” за 25.05.1985.