Одеса. Пивзавод Товариства Одеського пивоварного завода (Санценбахер і Ко) (1890—1891 р., кін. ХІХ—поч. ХХ ст.)

Пивзавод Товариства Одеського пивоварного заводу (Колишній завод Вільгельма Санценбахера), 1890—1891 р. Розширення із східної частини, кін. ХІХ—поч. ХХ ст., Гагаріна пр., 9

Пивзавод на мапі: http://wikimapia.org/6448676/uk/
Стиль: історизм

Вільгельм Іоганнович Санценбахер був німцем з німецької колонії Гросс-Лібенталь. Він володів миловарним заводом на Приморській вулиці заснованим у 1805 році (Приморська, 35 – у 1890-х роках), скляним заводом на Лісовій вул., 22 (дореволюційна адреса), декількома свічковими заводами, цирком та ін. Під кінець свого життя Санценбахер вирішує також зайнятися пивною справою. На теріторії своєї дачі він будує завод, який був обладнаний найсучаснішою технікою. Його пиво змогло скласти конкуренцію іншим виробникам. За даними довідника В.С. Коханського завод був споруджений у 1891 році. Тоді він складався з двох невеликіх триповерхових корпусів і  одноповерхових допоміжних будівель .

У 1894-му Вільгельм Санценбахер помирає, але спадкоємці продовжили його діло. Одним з них був Фрідріх Енні, який був власником крупного пивного заводу на Бугаївській вулиці. Родини Енні і Санценбахерів були пов’язані родинними стосунками, донька Санценбахера Отілія вийшла заміж за Фрідріха Енні і таким чином він став головою Товариства одеського пивовареного заводу. У 1909-1910-х роках архітектор Бруно Альбертович Бауер спорудив прибудови до корпусів пивзаводу та вірогідно здійснив реконструкцію старих будівель.

Корпуси пролягають уздовж проспекту Гагаріна, і їхне дуже добре видно, тому що корпуси розташовані у глибині ділянки. Значно краще видно частину у брами заводу. Зліва від брами знаходиться контора підприємства, яка,на жаль, є потинькованою.

Виробничий корпус хоч і прямокутний, але складається з декількох об’ємів. Права його частина була споруджена у 1891 році, до неї пізніше у тому же стилі прибудував величезний об’єм і таким чином корпус збільшився майже у чотири рази. Корпус має загальні риси цегельного стилю, але з елементам німецького ренесансу та готики.

У довіднику Кохановського сповіщається:

Второю новинкою является compresso — машина для выдѣлки льда, которая собственно служитъ для вытягиванія воздуха и дѣйствуетъ подъ давленіемъ 9 атмосферъ. Охлаждаемый при помощи этого аппарата воздухъ идетъ изъ большаго резервуара по трубамъ во всѣ отдѣленія, гдѣ это требуется, и такимъ образомъ поддерживаетъ въ бродильномъ отдѣленіи и въ кладовыхъ, гдѣ хравится пиво, температуру 2—3°. Очистка пива производится не при посредствѣ особыхъ тарелокъ, какъ это вообще дѣлается, а при помощи особаго стерелизованнаго аппарата, гдѣ воздухъ фильтруется, послѣ чего пиво изъ варочнаго отдѣленія поступаетъ въ холодильню и очистительное отдѣленіе, а затѣмъ въ бродильное отдѣленіе, гдѣ имѣется до 30 чановъ, по 300 ведеръ каждый. Въ подвальной части зданія завода имѣется 3 громадныхъ подвала, на 50 бочекъ каждый, въ 270—280 ведеръ, въ которыхъ выдерживается пиво. Благодаря искусственному охлажденію и температурыъ 2—3 градуса холода, воздухъ здѣсь постоянно чистый и сухой, что очень важно для качества продукта.  Въ виду частыхъ случаевъ порчи и неисправности водопровода, при заводѣ устроены запасныя цистерны на 15 тысячъ ведеръ воды. Заводъ производится въ дѣйствіе паровою машиною въ 45 силъ, которая вмѣстѣ съ тѣмъ служитъ и для электрического освѣщенія: 150 лампочекъ освѣщаютъ всѣ отдѣления завода и могутъ дѣйствовать всѣ разомъ или въ отдѣльности, смотря по тому, гдѣ требуется освѣщение, причемъ открывать или закрывать и вообще регулировать освѣщеніе можетъ каждый рабочій. Отопленіе на заводѣ паровое. Заводъ разсчитанъ на пронзводство 600 ведеръ пива въ день. Вообще завод устроенъ во всѣхъ отношеніяхъ образцово.

Праворуч від головного виробничого корпусу розташований більш малий корпус у якому могла бути розташована солодовня, вона теж походить з 1891 року, але вузький двоповерховий об’єм вірогідно теж було споруджено Бауером у 1910-і роки. Солодовня була механічної, в неї були влаштовані центрифуги на 170 пудів ячменя.

У 1912 році на заводі працювало 94 робітника, управляючим заводу був К.Г. Лейхсерінг. Завод був обладнаний двома двигунами у 205 к.с. Щорічно підприємство виробляло продукції на 510 тисяч рублів, що дозволило заводу зайняти друге місце після заводу Енні по об’ємам виробництва серед пивоварних заводів.

З 1930-х років завод ноив назву 2-а броварня (або пивзавод №2), окрім пива здійснювалося виробництво дріжджів. У 2000-х роках пиво вироблялося під маркою “Пивна академія”, у місті існувалі спеціалізовані точки продажу. За свідченням одного з краєзнавців до самої ліквідації підприємства на ньому використовувались котли дореволюційного виробництва.

Підприємство працювало до 10 травня 2007-х року, коли сталася величезна пожежа у наслідок замкнення електрики. Таким чином підприємство було ліквідовано, а корпуси частково перетворилися у руїни. Станом на 2014 рік корпуси все ще можна побачити, але незабаром скандально відома будівельна компанія “Будова” збирається на місці корпусів збудувати жилий комплекс.

Вид з півночі, 1910-і рр. Перед заводом розташований нинішній проспект Гагаріна.

Вид з півдня, 1910-і рр. Перед заводом розташована нинішня вулиця Романа Кармена.

Після придбання заводу паном Енні була надрукована дана реклама. На фото правоворотній корпус, вид з півдня. Рисунок заводу було здійснено відразу після спорудження корпусу у 1891 році.

Джерело: форум “Одесский форум”.

Реклама пива, 1910-і рр.

Етикетка пивної пляшки

Вид на конторський будинок та головну браму.

Конторський будинок.

Джерела:

• О.И. Губарь. Энциклопедия забытых одесситов. Том І. – Одесса: Optimum, 2011 ISBN: 978-966-344-451-2
• Офіціальний сайт заводу “Енни Фудз”. Сторінка “История“.
• Деякі зображення – сайт www.odessastory.info (Альбом: “Ботаническая улица (Гагарина проспект)“).
• Відео: Вести+. Сюжет Л. Леонидовой о пожаре на заводе Санценбахера (31.05.2007 г.)

Реклама