Одеса. Прибутковий будинок Д.Г. Кефали (ХІХ ст., 1899 р.)

Будинок, ХІХ ст. Реконструкція для Діоніса Герасимовича Кефали, 1899 р. Маразліївська вул., 44
Стиль: історизм (ренесанс, бароко, готика).
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/15946992/uk
Охоронний статус: пам’ятка архітектури та історії номер: 456-Од (Наказ МКТ від 20.06.2008 № 728/0/16-08).

Ділянка під номером 44 по вулиці Маразліївській по меншій мірі з кінця ХІХ ст до кінця революції належала Діонісу Герасимовичу Кефалі, що був вірогідно греком за походженням. Відомостій про Діоніса Кефалу автору не вдалося знайти, можливо він вже був на пенсії і ніде не працював, однак Кефала мав достатньо грошей для придбання коштовної ділянки на Маразліївської вулиці, хоча і у кварталі де було не дуже багато вишуканих будівель

. Згідно з датою на фасаді існуючого на ділянці будинку, його було споруджено у 1899 році, але перший поверх має дуже низьку стелю з чого можна припустити, що будинок походить приблизно з середини ХІХ ст. і первісно мав один або два поверхи.

Нині будинок має три поверхи та незвичний вигляд, останнього було досягнуто завдяки асиметричній композиції головного фасаду та локального застосування барокових та готичних елементів. Основний акцент зміщений до лівого боку будинку де влаштована розкріповка з глибоким карнизом у готичній стилістиці. На першому поверсі розкріповки влаштована арка проїзду із стулками у стилі бароко. На стулкаъ брами у круглому медальйони розміщено монограму “ДК”, що означає “Діоніс Кефала”. На другому поверсі встановлений прямокутний балкон з кам’яною балюстрадою, а на фасаді влаштовано два аркових вікна. На третьому поверсі встановлено напівкруглий бароковий балкон з металевою огорожею, на фасаді влаштовано цілих три аркових вікна. Вікна прикрашені помірною кількістю ліпнини, і таким чином архітектор надав більшу увагу тектониці, ніж інтенсивності ліпного декору. Дещо праворуч від центру будинку влаштований більш широка розкріповка, що увінчана аттиком з датою будівництва “1899”. У розкріповці аналогічним чином влаштовані балкони , але вони втратили автентичні огорожі. Логічно припустити, що на другому поверсі була влаштована кам’яна огорожа, а на третьому – металева.Другий поверх виконано у стилі бароко, третій має ренесансний вигляд, але колони у правій розкріповці виконані також у стилі бароко. Перший поверх покритий рустом з діамантовими вкрапленнями.

Уздовж правого боку ділянки був побудований триповерховий флігель, у якому біля стику з головним будинком влаштовані двоярусні кімнати для прислуги. З даних кімнат можна потрапити до службових сходів, що влаштовані у торці головного будинку. Ще один флігель розташований всередині подвір’я ,він має лише один поверх, трубу і можливо призначався під пральню, або котельну. З боку заднього фасаду головного будинку влаштований великий ризаліт у якому розміщено сходи з світловою шахтою у центрі, сходи однак освітлюються звичайними вікнами на фасаді. Рами вікон під’їзду мають багато дрібних елементів у яких були встановлені різноманітне кольорове скло. Вражають великі різьблені двері квартир.

Барокові та готичні елементи у той період застосовував архітектор Ю. М. Дмитренко, який на той же вулиці Маразліївській у 1899 році спорудив будинок для М. Манжелей. Також оздоблення вікон другого поверху є схожим на оздоблення вікон пасажу Менделевича (арх. Л.Л. Влодек, 1898 р.), фронтон також подібний тим, що зустрічаються у творчості Влодека. Такі архітектори, як В. І. Шмідт, М .І. Лінецький, Л. Л. Влодек також використовували подібні елементи, однак у іншій пластиці.

Завдяки тому, що з 1903-го р. по 1905-й р. у будинку проживав офтальмолог, професор кафедри очних хвороб Новоросійського університету Сергій Селиванович Головин будинок також є пам’яткою історії.

Реклама