Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Житловий комплекс ІІ-го товариства квартироспіввласників на вул. Пироговській, 5 (1912-1914 рр., 1920-і рр.)

Posted by Antique на Вівторок, 19 Липня 2011 р. (02:10)

Житловий комплекс ІІ-го товариства квартироспіввласників, арх. Я. М. Пономаренко, В. І. Кундерт (підрядник?), 1912-1914 рр. Добудова або пербудова західних частин двох західних корпусів, вірогідно у межах 1920-х – 1930-х рр., Пироговська вул., 5 / Семінарська вул., 6
Комплекс на карті: http://wikimapia.org/14998329/uk
Стиль: неокласицизм (два корпуси з західного боку частково виконані у стилі функціоналізму).
Статус: щойно виявлена пам’ятка архітектури та історії (Рішення Одеського облвиконкому № 480 від 15.08.1985 р., № 652 від 25.12.1984 р.)

Комплекс будувався для акціонерного товариства “ІІ-е товариство квартироспіввласників” по зразку раніше побудованого сусіднього комплексу І-го товариства квартироспіввласників (арх. Я.М, Пономаренко, 1911-1913 рр.).

Преса сповіщала, що у серпні 1912 року Друге товариство домовласників планує закласти новий житловий комплекс, але затвердити проект фасадного будинку по Пироговській вулиці та отримати дозвіл про будівництво вдалося тільки у серпні, Одеські новини сповіщали про участь у будівництві інженера В. І. Кундерта. Ділянка була у власності дворянина Мечислава Людвиговича Радомлінського, у якого товариство спромоглося викупити ії лише у 1913 році за 180000 р.

Весною 1913 року товариство намагалося затвердити проекти корпусів “Б” і “В”, але у наслідок невірно складаних кресленні у проханні було відмовлено. У жовтні 1913 року “Одеські новини” сповіщали, що споруджено вже чотири корпуси і продовжується спорудження п’ятого, але відомості про затверждення даних проектів у Обласному архіві не знайдено, але літня частина справи про затвердження планів розшита і тому не перевірялась. У тому же повідомленні також зазначено, що у наступному розі товариство збирається спорудити два останні корпуси.

У листопаді 1913 року товариство подало прохання на затвердження проектів корпусів “Б” і “В” з проходами у підвал з боку задніх подвір’їв та корпуси “Г” і “Д” з підвалами. З врахуванням газетних заміток не ясно, які саме корпуси малися на увазі, адже на затвердження було подано проекти чотирьох корпусів, тоді як сповіщалося, що залишилося тільки два корпуси. Не виключено, що бічні корпуси були подвійні і рахувалися у документах і газеті по різному, такуж можливо, що не затверджені весною корпуси “Б” і “В” не є тими же самими корпусами, що згадуються у зимовому проханні, або два корпуси почали зводити без дозволу. Проекти корпусів, що були подані на затвердження зимою, було затверджено тоді ж у грудні 1913 року.

У червні 1914 року “Одеські новини” сповіщали, що товариство поспішає з будівництвом і останні два корпуси планує закінчити у вересні 1914 року.

Вуличні фасади нового комплексу вирішені у іншому стилі – неокласицизмі, тоді як дворові фасади вирішені аналогічно сусідньому комплексу першого товариства домовласників. У технічному плані зміни більш помітні. Насамперед це стосується розташування дворових корпусів. З одного боку були розташовані два односекційних корпуси та між ними один двосекційний з тим рахунком, щоби з’єднати односекційні корпуси з ближчими до них великими корпусами по Пироговській та Семінарській. Секції ідентичні секціям комплексу по вул. Пироговській, 5, але  мають інші огорожі балконів та сходів, які виконані у загальної модернової течії. Однак зовсім по іншому вирішені корпуси на протилежному боку подвір’я. Ймовірно вони будувались по зміненому та спрощеному проекту. Було побудовано тільки два двосекційних корпуси, один з яких з’єднаний з будинком по Семінарській. Великі корпуси по Пироговській та Семінарській були уніфіковані, передбачалося будівництво квадратної у плані секції службових приміщень, замість окремих крил, як у сусідньому комплексі, але секція була побудована тільки для корпусу по Семінарській.

Аркові отвори вікон, фриз з кахель, характерні ліпні композиції були притаманні архітектору А. С. Панпулову (наприклад прибутковий будинок Караїмського товариства), який теоретично міг бути співавтором даного проекту.

Комплекс є щойно виявленою пам’яткою історії завдяки тому, що у ньому жили:

  • 1916-1931 рр. – композитор В.А. Феміліді;
  • 1921-1927 рр. – вчений-фізик, лауреат Державної премії СРСР, засновник і перший директор інституту фізики ОДУ, проф. Є.А. Кириллов;
  • 1922-1938 рр. – вчений в області технології металів, один з засновників ОІІМФА, професор Р. Анічков ;
  • 1927-1930 рр. – мовознавець, чл. кор. АН УРСР Е.Г. Співак;
  • 1939-1959 рр. – археолог, почесний член Берлінської АН. М.Ф. Болтенко;

Також у однієї із споруд з часів спорудження оселився історик літератури, професор В. М. Мочульський, який наприкінці ХІХ ст. жив у будинку А.К. Ріхтера на Ніжинській вул. ,18.

Схема комплексу:


Фасадний корпус Пироговській вулиці, 1912 – 1913 рр.

Споруда на карті: http://wikimapia.org/20686812/uk/

Фасад будинку вирішений дуже урочисто завдяки застосованому стилю неокласицизм. Вікна будинку мають пропорції, що не дуже притаманні часу, вікна мають більшу ширину, ніж звичайно (що помітно по кількості сегментів у люнеті) і меншу висоту. Балкони будинку мають значні розміри, особливо балкони між кріповками, які займають значну частину фасаду. У аттиках влаштовані великі ліпні композиції, кріповки увінчані вазами.

На центральному фронтоні між барельєфами розташованих обабіч грифонів знаходиться монограма “ОК”, яка розшифровується, як “Общество Квартировладельцев” російською мовою.

Подібно сусідньому комплексу у стилі українського модерну, головний будинок також оздоблений фризом з майолікової кахлі.

В центральній частині фасаду будинку розташовані довгі балкони

В бічних ризалитах розміщені балкони меншого розміру. Огорожа балкону просій конструкції, але деяку різноманітність вносять лита металева композиція – посеред огорожі розташований щит з двома перехрещеними середньовічними мечами, обабіч на деякому віддалені – вузькі щити.

Фасад стримано оздоблений різноманітними неокласичними елементами. Також кожне вікно було обладнано тримачем для квітів.

В замкових каменях над вікнами першого поверху можна запримітити голови левів, які мають антропоморфні ознаки.

Брама. Автор креслення: Марина Бєгань. Джерело: Брами Одеси: каталог / упорядник О.М. Луговий. – Одеса: ФОП «Фрідман О.С.», 2010

Дворовий фасад має незакінчений вигляд. Центральна частина була призначена для прибудови секції службових приміщень, однак можливо що Перша світова війна обумовила обмеження планів.

Вид стику Односекційного будинку з головним будинком.

Один з двох невеликих односекційних корпусів, які прибудовані до великих флігелів по Пироговській та Семінарській (міг не рахуватися окремим корпусом).

Будинок на карті: http://wikimapia.org/20686772/uk/

Сходи уявляють собою одну з типових варіацій одного з поширених одеських сходових візерунків доби модерну. Варіація має гарні пропорції


Двосекційний східний корпус

Будинок на карті: http://wikimapia.org/20687958/uk/

Корпус вирішений аналогічно таким же самим корпусам у суміжному комплексі Першого товариства домовласників


Корпус по Семінарській вулиці

Будинок на карті: http://wikimapia.org/7252054/uk/

Великий Т-подібний будинок по Семінарській вулиці виконаний у спрощених формах. Семінарська вулиця вже не вважалась містом і на неї була відсутня міська забудова. Але скоріше за все на неї планувалось будівництво інших будівель. Тоді у майбутньому могло плануватися додаткові роботи по декоруванню фасадів. Деякий декор розташований на ризалитах в якості дещо масивних сандріків та фільонок. Балкони в середній частині ймовірно були довгими, але за радянських часів у роки післявоєнної відбудови (1950-і рр.) в цьому районі здійснювалось перебудування та ремонт раніше побудованих будинків. Тоді могли подрібнити квартири та влаштувати маленькі окремі балкони. З іншого боку у середній частині прибудована секція службових приміщень із чорними сходами. Ліворуч та праворуч від сходів розташовані входи до службових приміщень лівого та правого крил. Огорожа цих сходів виконана з неоднорідних елементів. Більша частина огорожі виконана з еклектичних елементів, але на майданчиках була використана огорожа двох різних типів в стилі раціонального модерну. Можливо що цей будинок добудовувався ввже у роки Першої Світової війни або пізніше, або була пошкодженна та відновлена з запасних елементів.  З правої дворової частини будинок з’єднаний з односекційним корпусом подібно тому, як це було зроблено з будинком на вул. Пироговській. Праворуч будинок з’єднаний з двосекційним корпусом, однак можливо первісно цей бічний корпус планувався односекційної конфігурації. У цілому будинок має схоже планування з подібним будинком по Приоговській вулиці, однак, скоріше за все, ближче до первісного проекту ніж будинок на Пироговській.

Секція службових приміщень домінує на продільному дворовому напрямі. Вона розташована на деякому віддалені і трохи вище (4+ антресоль) ніж інша частина будинку.

Крило службових приміщень із відповідними сходами


Південно-західний корпус, вірогідно 1914 р.

Будинок на карті: http://wikimapia.org/20686687/uk/

Із зворотнього від подвір’я боку помітні деякі зміни від флігелів на іншому боці подвір’я. Помітно, що будинок не має чорних сходів та виконаний у більш строгому стилі без кривих ліній. Вірогідно даний корпус був закінчений у 1920-х роках.


Північно-західний корпус, вірогідно 1914 р.

Будинок на карті: http://wikimapia.org/20686849/uk/

Цей двосекційний корпус значно відрізняється від попередніх. З боку подвір’я він має звичайний вигляд, але з правого боку відсутній ряд кімнат, зі зворотнього  боку у корпусі також розташована сходова клітка, яка виступає прямокутним ризалитом. Також вдалося заглянути в одну з під’їздів, в якому були присутні огорожа сходів та кахля радянського періоду. Можливо, що будинок не встигли добудувати до революції і він був добудований у 1920-х роках по дещо зміненому проекту із збільшеною кількістю квартир.

флігель має новий елемент – етажерку з балконів-лоджій у стилі, що нагадує конструктивізм.

Вигляд з боку внутрішнього подвір’я

Вид з зовнішнього подвір’я

Вид з зовнішнього подвір’я

Низька та проста огорожа сходів безумовно була виготовлена у ІІ-й половині ХХ ст. за радянських часів

Таку кахлю використовували у 1930-х роках і пізніше

Але напливи на стику стелі та стін міг бі мати стосунок до пізнього модерну.

Прохід між житловими комплексами дорадянських часів (ліворуч) та радянський часів (праворуч). Вірогідно це будо одно з двох зовнішніх подвір’їв комплексу

Джерела:

  • ДАОО Ф. 16, оп. 88, 89
  • Брами Одеси: каталог / упорядник О.М. Луговий. – Одеса: ФОП «Фрідман О.С.», 2010 ISBN 966-96181-9-8

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s