Одеса. Будинок Вургафта (1902—? рр.)

Будинок Давида Моісейовича Вургафта, отримання планів: А. Радбіль, нагляд: арх. Я. М. Пономаренко, 1902—? рр., Ковальська вул., 54 / Успенська вул., 72
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/16684794/uk/
Стиль: модерн.

Відомі власники ділянки:

• кін ХІХ ст. – 1902-1903 рр. – Д. і Б. Сапір
• 1902-1903 рр. – вірогідно до поч. 1910-х рр. – Д. Сапір і Давид Моісейович Вургафт
• вірог. з поч. 1910-х р. – вірогідно до Жовтневої революції – Давид Моісейович Вургафт

     Питання авторства будинку на даний момент залишається відкритим. Плани з міської управи отримував дехто А. Радбіль, якій скоріше за все причетний до складання планів, але не з’ясовано чи був він одноособовим автором, або лише помічником архітектора Пономаренка. Перед тим, у 1900 році А. Б. Радбіль працював з Токарем, а у 1893 році – з Дмитренком. У переліку пам’яток вказано, що власником будинку є Вольф, однак це є помилковим твердженням. Згідно довідникам “Вся Одесса” Вольф володів сусідньою ділянкою, де у 1913-1914 роках було споруджено п’ятиповерховий прибутковий будинок за проектом архітекторів А.І. Гольцврума та Ф. Е. Кюнера. З кінця ХІХ ст. ділянка знаходилась у власності Д. і .Б. Сапіра, а у 1902-1903 роках відразу Д. Сапіра і Давіда Вольфа.  Пізніше власником будинку залишається лише Давід Вольф, але за наявними даними складно визначити, коли це сталося. У довідниках “Вся Одесса” Л. А. Лисянського по інерції власником вказується Д. Сапір, але вже у довіднику “Вся Одесса”, 1911 від Одеських новин прізвище Сапіра взагалі відсутнє у довіднику.

Архітектор Я. М. Пономаренко, який щойно у 1902 році закінчив Імператорську академію мистецтв здійснював нагляд за спорудженням будинку, це перша його документально підтверджена споруда.

У будинку розміщувався винний льох (тел. 5-07) власника будинку Давіда Вургафта, заклад можливо займав кутове торгове приміщення.

Будинок Вургафта вважався елітним, розміри крил говорять про великі площини квартир. Як і інші будівлі раннього одеського модерну будинок має масивні риси, які створюються за допомогою трапецоїдних пілонів. Оздоблення будинку взагалі схоже з оздобленням будинку на Маразліївській, 2, який був побудований Лінецьким та Гальперсоном. Можливо що між архітекторами двох будинків була якась кооперація. З нарису Г. Педаховської (див. посилання у кінці огляду) відомо що один з вхідних порталів будинку був оздоблений обабіч  каріатидами, скоріше за все мається на увазі вхід з Ковальській вулиці, де помітні сліди якихось прикрас. Як видно на старому фото, над дахом був розташований декоративний елемент, про який також розповідає   Г. Педаховська – це був орел в овалі. Будинок знаходиться на гострому куті створеному вулицями Ковальською та Успенською. Невеликі розміри ділянки та навпаки, великі розміри будинку відбилися на розмірі подвір’я, воно щільне та має трикутну форму. На першому поверсі розташований вхід до крамницю, який зверху оздоблений фігурами драконів. Щодо інтер’єрів парадних сходів, то стіни були потиньковані венеціанською шпаклівкою з вкраплюванням мальовничих медальйонами лілій на стінах. Вишукані сходи, унікального візерунку, в стилі декоративного модерну також мають рослинні форми. На сходах розташовані майданчики, на яких можливо стояли квіти. Парадне освітлюється через ліхтар. На жаль оздоблення стін не збереглося, вони нині пофарбовані звичайною емаллю.

На початку 1920-х років більша частина будинку була порожньою, поки у ньому не розмістили представництво Одеської залізниці. До середини 1920-х років представництво переїхало у будинок колишнього готелю “Брістоль” на Пушкінській вул., 15, а будинок Вургафта був знову заселений,  квартири переобладнані у комуни. У міжвоєнний період було зафарбовані стіни та демонтовано медальйон з орлом. У наш час будинок перебуває у поганому стані, достатньо довго не відбувалося ремонт, а деякі балкони знищені перебудовами.

Далі розміщена величезна кількість зображень будинку, художні якості якого коштують цього.

Автор фото: Володимир Георгійович Нікітенко, 1970-і рр.

Автор фото: Володимир Георгійович Нікітенко, 1970-і рр.

Джерела:

Галина Педаховская – В доме Вольфа (сайт: “Всесвітній клуб одеситів”)