Пономаренко Яків Матвійович (1875—1926?)
Posted by Antique на Вівторок, 12 Липня 2011 р. (10:43)
Яків Матвійович Пономаренко народився в сім’ї іконописця М. П. Пономаренка. Після закінчення рисувальної школи Одеського товариства витончених мистецтв, у 1893—1902 роках навчався в Петербурзькій академії мистецтв.
Яків Матвійович Пономаренко був сином іконописця М. П. Пономаренко. Також у місті жив родич А. Пономаренко, якій мав власний будинок на вул. Новосельського, 93. Майбутній архітектор спочатку навчався у училищі Одеського товариства витончених мистецтв, після його закінчення у 1893-1902 роках, тобто 9 років, що є достатньо довгим навчався у Академії мистецтв у Петербурзі. 1.11.1901 (за старим стилем) отримав звання художника—архітектора За проект “Міської думи у столиці”. 8 лютого 1902 року архітектор отримав диплом Імператорської академії мистецтв і з того часу займався приватною практикою. У 1899 році власниками згаданої ділянки на вулиці Новосельського стали М. і Я. Пономаренки. Тим не менш архітектор мешкає у більш вишуканому будинку на ділянці А. Ашикова на вул. Льва Толстого, 12 (реконструкція з надбудовою, арх. Д. Є. Мазиров, 1892 р.). Пономаренко виконував переважно невеликі проекти, і лише будинок Вургафта, майстерні художнього училища і комплекси домоспіввласників є значними спорудами.
Перший документально підтверджений твір Я. М. Пономаренка — будинок Д. М. Вургафта на розі Ковальської та Успенської вулиці, 72, отримував плани з управи дехто А. Радбіль, роль якого у будівництві невідома, він міг займатися складанням планів, або лише допомагати Пономаренку у складанні, бути підрядником або помічником архітектора по іншим справам. Я. М. Пономаренко здійснював принаймні нагляд за спорудженням будинку.
Також у 1902 році тандем А. Б. Радбіль і Я. М. Пономаренко побудував двоповерхові амбари В. М. Лютова по Отамана Головатого, 98, де у той час розміщувався маслоробний завод торгового дому “Сини М. Лютова”. Будівля ймовірно збереглась до нашого часу.
У 1903 році по вул Скворцова, 2 під наглядом Пономаренка була споруджена одноповерхова будівля Товариства сприяння фізичному вихованню дітей. На жаль квартал повністю був знищений для розміщення нових корпусів заводу Январського повстання.
У 1904 році був споруджений двоповерховий флігель Семенової у Отраді, однак забудова ділянки не збереглась. У 1912 році Пономаренко побудував для Семенової флігелі у Скотському провулку, але й вони, на жаль, не збереглись.
За даними нащадка архітектора, Яків Пономаренко займався складним проектом нової міської бібліотеки, він склав креслення поверхів, а архітектор Ф. П. Нестурх фасади. Припустимо, що Нестурх був куратором проекту і лише його ім’я потрапило на таблицю на фасаді, навпаки, участь архітектора Пономаренко ніколи не згадувалась у публікаціях. З 1907-го по 1917-й рік Я. М. Пономаренко займався викладанням у Одеському художньому училищі. Також Яків Пономаренко був призначений віце-президентом Одеського товариства витончених мистецтв, а з 1910-го року був членом Одеського відділення інженерного імператорського технічного товариства.
На Ботанічній вулиці, яка нині носить назву проспекту Гагаріна був споруджений двоповерховий флігель О. А. Попова. Місце знаходження і збереженість споруди невідомі, однак враховуючи те, що на Гагаріна не збереглося майже ніякої історичної забудови збереженість флігеля Попова малоймовірна.
Відомості про затвердження планів у 1907 – 1910 роках у обласному архіві не збереглись, отже неможливо дослідити творчість Я. М. Пономаренка у даний період.
У межах 1908—1909 років Я. М. Пономаренко переїхав з будинку Ашикова у будинок Пономаренків по Новосельського, 93, там він мешкав і у 1913 році. У його квартиру архітектора було проведено телефону лінію номер 29-54.
У 1909 році Яків Пономаренко спільно з інженером Жеромом Гофманом нібито влаштовує на Олексіївській площі кінотеатр “Хвиля”. Дані про цю працю є дещо сумнівними, тому що і Пономаренко і Гофман мали право будувати і співавторство їх не дуже ймовірно. Тоді ж Пономаренком і Клейном було споруджено монументальну триповерхову будівлю майстерень училища Товариства красних мистецтв. Новаторська по своєму вигляду будівля оздоблена у стилі німецького романтизму і має навіть певні риси, що притаманні ранньому модернізму. Згідно відомостям нащадка Пономаренка вільний простір під дахом призначався під панно, яке передбачалось виконати учнями, однак ця ідея так і не була реалізована.
Славу Пономаренку принесло проєктування перших кооперативних житлових комплексів. Вони розмістилися поряд на Пироговській вулиці на придбаних товариствами ділянках на південній околиці щільної забудови міста. Південний напрям був перспективний для розширення місто, але вільних ділянок не було і забудовники повинні були викупати їх у приватних осіб. Місцева преса активно висвітлювала діяльність Товариства квартирспіввласників.
Перший комплекс товариства квартироспіввласників по Пироговській, 3 був заснований у 1911 році. Проектування і нагляд здійснював Пономаренко, а підрядні роботи — Гружевський. Пономаренко вперше застосував в Одесі український модерн, який взагалі не був поширений на півдні України.
У 1912 році починається будівництво жилого комплексу для ІІ-го товариства квартировласників за допомогою інженера В. І. Кундерта, який можливо виступав у якості підрядника. Архітектура комплексу залишилася подібною, але були змінені розміри флігелів, і головне: будинки, що виходили на вулиці, отримали фасади у стилі неокласицизму.
Дворові корпуси обох комплексів уявляли собою типові секції, які з’єднувались у торцях.
У комплексі на Пироговській вул., 3 жила приймана донька Я. М. Пономаренка Зоя, про яку згадує письменник Валентин Катаєв у нарисі “Сухий лиман”:
Среди барышень нашего дома имелась одна очень хорошенькая блондиночка с нежным польским лицом, всегда носившая розовое платье. Розовое ей шло. Она была дочкой архитектора, построившего дома общества квартировладельцев в несколько декадентском стиле украинского модерна с высокими западноевропейскими черепичными крышами, салатно-зелеными рамами окон со скошенными верхними углами и коваными решетчатыми воротами, украшенными большими железными подсолнечниками.
У 1910-х роках Пономаренко продовжував виконувати і дрібні замовлення. Окрім цього у 1912 році був затверджений проект надбудови четвертого поверху будинку Фащевського і його перебудова. Без сумніву будинок був реконструйований — фасад споруди вкритий фактурною штукатуркою, однак споруда має всього лише три поверхи і високий цоколь. Не виключено, що поверх так і не був надбудований, або у іншому випадку цоколь трактувався у якості повноцінного поверху. У цілому реконструкцію не можна назвати коштовною.
З 1918-го року Яків Пономаренко викладає у щойно відкритому Одеському політехнічному інституті. Подальша доля архітектора невідома, за даними Олега Володимировича Сорочинського архітектор вмер 6 листопада 1926 року.
Яків Пономаренко створив не так багато будівель, як інші архітектори, однак художні якості, неординарність підступу та технічна досконалість його будинків є безоцінним вкладом до архітектурної спадщини. Його викладацька діяльність та досвід були важливими для виховання молодих архітекторів, які створювали будинки вже за радянських часів.
Список виявлених будівель:
- Одеса. Будинок Вургафта, отримання дозволу: А. Б. Радбіль, нагляд: Я. М. Пономаренко, 1902 р., Успенська вул., 72 / Кузнечна вул., 54
- Двоповерхові амбари В. М. Лютова, отримання дозволу: А. Б. Радбіль, нагляд: Я. М. Пономаренко, 1902 р., вул. Отамана Головатого, 98
Фасадний флігель Товариства сприяння фізичному вихованню дітей, 1903 р., вул. Скворцова, 2Влаштування двох магазинних вікон у чільному фасаді у будинку Ю. і Ф. Шполянських, 1904 р., Польська вул., 18 / вул. ЖуковськогоДвоповерховий флігель Ганни Кирилівни Семенової, 1904 р., Отрадна вул., 10- Проект публічної бібліотеки, арх. Я. М. Пономаренко, доробка проекту Ф. П. Нестурхом, 1904 р. Будівництво: О. Й. Бернардацці, ? — 1907 р., вул. Пастера, 13 (за даними спадкоємця Я. М. Пономаренка)
Двоповерховий флігель Олександра Андрійовича Попова, 1906 р., вул. Гагаріна (Ботанічна вул., хутір № 24)- Одеса. Реконструкція споруди або нове приміщення під іллюзіон “Хвиля”, арх. Я. М. Пономаренко, Ж. Л. Гофман , 1909 р., Олексіївська пл. (дані не підтверджено, містознаходження не виявлене)
- Одеса. Будівля майстерень Художнього училища, арх. Клейн П. У., нагляд: Пономаренко Я. М., 1909—1910 рр., Преображенська вул., 14
- Одеса. Проект зоосаду Байдерта на початку Приморського Бульвару, 1910-і рр. (не втілений в життя)
- Одеса. Комплекс житловий І-го товариства домовласників, проект і нагляд: Я .М. Пономаренко, підрядник: М. І. Гружевський, 1911—1912 рр., Пироговська вул., 3 – Семінарська вул., 4
Два флігеля Ганни Кирилівни Семенової, 1912 р., Дюківська вул. (Скотський пров, 83 з ділянок Шнейвєса)Переробка вікна у двері з влаштуванням залізних сходів у будинку губернського секретаря Василя Орловського, 1912 р., Градоначальницька вул., 7- Надбудова четвертого поверху, внутрішня перебудова і прорізка дверей на Пушкінську вул. для протоієрея Гаврила Марковича Фащевського, 1912 р., Велика Арнаутська вул., 49 / Пушкінська вул., 60
- Одеса. Комплекс житловий ІІ-го товариства домовласників, проект і нагляд: арх. Я. М. Пономаренко, В. І. Кундерт (підрядник?), 1912—1914 рр., Пироговська вул., 5 – Семінарська вул., 6
Джерела:
- ДАОО
- В. А. Пилявский. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие. Справочник, 2-е издание. Optimum, 2010. ISBN 978-966-344-377-5
- В. А. Пилявский. Зодчие Одессы. Историко-архитектурные очерки, 2-е издание. Optimum, 2010. ISBN 978-966-344-378-2 (статья на сайте “Энциклопедия об Одессе “Одессика””)
- В. І. Тимофiєнко. Зодчі України кінця XVIII – початку XX століть. Біографічний довідник— Київ: НДІТІАМ, 1999
- Иллюстрированное приложение к газете “Одесские новости”, № 8434 от 4.06.1911
Блог Antique про архітектуру України 
Сорочинский Олег Владимирович said
являясь потомком Я.Пономаренко могу добавить что Одесская публичная библиотека им.Горького построенна по его проекту. и построенна под его руководством, фамилия архитектора указанная на фассаде является фамилией человека который принимал чертежи библиотеки от имени городской думмы Одессы из рук Якова Матвеивича Пономаренко. Кроме того хочу сообщить что на многоэтажном корпусе художественного училища им. Грекова который проектировал и строил Яков Матвеевич Пономаренко под самой крышей был оставлен во всю ширину торцовой стены по адресу Преображенской №14 был оставлен большой неоштукатуренный экран , по замыслу архитектора будующие выпускники училища склонные работать в технике мозаики могли разместить там большое мозаичноее панно .
Antique said
Здраствуйте. Очень приятно, что вы посетили мой блог. Подобные таблички, как на библиотеке служили рекламой архитекторам и как мне кажется если бы автором был не Ф.П. Нестурх, то дело бы получило определённый резонанс.К тому же комиссия отправила Нестурха в командировку для ознакомления с существующими образцами библиотек. Всего комиссии Нестурх предоставил шесть вариантов (эскизов) оформления фасада.
Но за уточнения спасибо, вероятно всё же Яков Матвеевич Пономаренко имеет определённое отношение к библиотеке. И у Вас случайно нет ли какой либо информации о каких-нибудь неизвестных его постройках?
Сорочинский Олег Владимирович said
Здравствуйте. он был моим прадедом и эти истории я часто слышал от его дочери (бабушки) и моего дяди(внука) есть информация что дом ул пироговская-13 и по итальянскому бульвару угол крупскои! (не помню по новому) но это не точно! относительно последнего . А по поводу библиотеки, да фасад работы Неструха а все остальное книгохранилище и весь комплекс работы прадеда! как мне говорили что узнав что он остался не причастен к проекту, он решил застрелится! и даже приобрел револьвер, в этот день он решил на последок выпить вина)) но перебрал, а проспавшись передумал) еще точная дата смерти 6 ноября 1926 год . Его тело отправили домой, где сослуживцы сняли с него посмертную маску, говорят что бюст до войны стоял в училище. и бабушка часто ходила смотреть на отца. Еще добавлю в то время Неструх был более известен чем Пономаренко ! и более зрелый по возрасту , его работа лиш лепной фасад на библиотеке! у меня в альбоме есть фото М.Я.Пономаренко хотя в архивах они вроде бы не сохранились.
Antique said
Большое спасибо за информацию! Хорошо, что Пономаренко не решился на этот шаг. Как хорошо, что вы поделились интересными подробностями о жизни Якова Пономаренко. Мало про каких одесских архитекторов, которые работали до революции что-либо известно. Смотря на фасады зданий часто возникают вопросы, как жили, чем дышали их творцы… А вы не могли бы прислать фотографию?
И не известо ли вам, рисовал ли дед? По званию он был архитектором-художником и скорее всего занимался ещё и живописью.
Сорочинский Олег Владимирович said
добрый день. Я узнал что он рисовал больше в графике, так как он являлся членом украинской громады то он рисовал илюстрации к книгам! в большей степени украинских писателей, в библиотеке им. Горького должно быть много книг с его рисунками, маслом рисовал его отец так как был иконописцем, ну и я немного)) . Еще мне стало известно что теперешний стадион ЦСКА по нереализованному проекту прадеда должен был быть застроен котеджами в готическом стиле под одну семью каждый! еще у него было около 10 проектов моста от парка Шевченко до аркадии, но первая мировая война нарушила эти планы , раньше за Пересыпским мостом были болота и он предвидел что город будет расти в ту сторону и выкупил землю, где сейчас находится лузановка, на месте поселка планировался город сад в доль побережя, я слышал что на территории госпиталя в церкви нашли под слоем извести картины ! Эти картины работы его отца Матвея Прокофьевича Пономаренко. ФОТО ВЫШЛЮ!
Antique said
Спасибо за фотографию, она очень своеобразная, прямо “в кузне” ) А про коттеджи вы случайно не от жителей коттеджного комплекса слышали. Они мне рассказывали подобное, ещё и называли архитектора Гонсиоровский (который до такого стиля не дожил). Мне такие данные кажутся сомнительным, так как не уверен, что Бодаревские (заказчики строительства) смогли бы выкупить все участки. К тому же на соседнем участке Веркмейстера был рекламируемый в изданиях того времени питомник и они навряд ли бы отдали такое доходное место.
А вот приобретение участков под кооперативное жильё на номерах 7 и 9 видится мне более реальным. Причём 9-й участок кооператив успел приобрести, а вот построить не успел.
И вы не в курсе ли случайно, жила ли дочь Якова Матвеевича в доме на Пироговской, 3? Валентин Катаев в очерке “Сухой лиман” пишет об этом, но вдруг память его подвела.
Сорочинский Олег Владимирович said
добрый вечер да катаев был влюблен в нее и позднее даже делал ей предложение! но Зоя была не родной дочерью а падчеридцей. в зрелом возрасте она уехала в Польшу и вышла замуж за польского офицера родными детьми были Таня(моя бабушка) Глеб и Галя . кстати Глеб был другом детства одного из писателей написавших 12 стульев! и Фамилия главного героя Бендер была( позаимствованна) от их учительницы по немецкому. это знает только наша семья! хотя было много версий!)
Antique said
Здравствуйте. Спустя годы дополнил публикацию новыми данными, к сожалению работы небольшие, но и то не сохранилось, кроме амбаров Лютова. Также убрал кое-что сомнительное, а именно проекты до 1902 года, так как Пономаренко получил диплом в 1902 году, а до этого учился в академии. Тем более что за 1900 год, например вообще никаких сведений в архиве не сохранилось, кроме как разрешений на склады стройматериалов.
С.Т.В. said
http://vk.com/album-16707536_107306830