Одеса. Будинок М. Ц. Бєліковича (1902 р.)

Будинок Миколи Цезаровича Бєліковича, нагляд: арх. Д. Є. Мазиров, 1902 р. Маразліїівська вул., 5

Будинок на мапі: http://wikimapia.org/14869304/uk/
Стиль: модерн (віденський сецесіон).

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – 1900 р. – М. Кавассо
• 1900 р. – 1901 р. – І. Лапідус
• 1901 р. – кін. 1900-х рр. – Микола Цезарович Бєлікович
• кін. 1900-х рр. – до Жовтневої революції – Павло Ан. Профантер (кправляючий Гр. Дем’янович Демьянов)

Прибутковий будинок Бєліковича надзвичайно цікавий з багатьох сторін. По перше це один з небагатьох і перших будинків декоративної течії модерну в Одесі, також він виконаний у стилі віденського сецесіону.

У довіднику В. А. Пилявського вказано, що автором будинку був архітектор Д. Е. Мазиров, який однак працював у стилі необароко, фасад же цього будинку не має ознак притаманних даному архітектору. Можливо Мазиров лише здійснював нагляд, або пізніше власник подав нове прохання  з проектом іншого архітектора. Також не виключено, що Д. Є. Мазиров у 1902 році міг спорудити або перебудувати існуючий дворовий флігель, а до фасадного будинку взагалі не мати жодного стосунку.

Слід зазначити, що у Миколи Цезаровича Бєліковича були у власності ділянку у провулку Богданова, 4 (посилання), 6 (посилання) та 8 (посилання), на який приблизно у той же час під наглядом В. О. Домбровського було споруджено три прибуткових будинки. Дані споруди суттєво відрізняються від будинку на Маразліївській, але ризаліти сходових кліток також є закругленими.

Будівля розташована на ділянці стандартної ширини, але великої глибини, де вже існував більш старий флігель. Таким чином місця вистачило на спорудження стандартних розмірів будинку, чотири частини якого утворюють замкнене подвір’я, за ним у третій та четвертій лініях забудови розташовані флігелі, які утворили ще два подвір’я. Останні два подвір’я на відміну від першого виглядають дуже тісними. Квартири вірогідно призначались в них для небагатих верств населення.

Будинок йшов попереду інших у Одесі та має багато елементів, які не найшли у Одесі широкого поширення, або навпаки використовувались у інших будівлях.

Це був останній відомий проект Д. Е. Мазирова, у 1904 — 1905 роках відомі лише дрібні праці його авторства.

У підсумку можна сказати, що будинок відповідає рівню Маразліївській вулиці, спорудам якої притаманна неординарність та шляхетність.

Особливу увагу привертають два величезних маскарона – дещо подібне можна побачити у деяких будинків Києва, але в Одесі більше таке використовувалось дуже рідко, звичайно маскарони були меншого розміру, а якщо великі ,то у кількості одного.

На цьому фото можна побачити один з небагатьох автентичних балконів, він виконаний у раціональній манері, можливо архітектору не вдавалося застосувати лінію батога.
Також вікна цього поверху мають сандрики з напливами – схожі можна побачити на особняку Гавсевича та дещо іншої форми на деяких вікнах будинку Луцького.

Під вікном другого поверху над брамою розташований ліпний номер будинку – “5”

На третьому поверсі у простінках розташовані вінки, які на лопатках перетворюються у більш декоративні.
Огорожа балкону – сучасна.

Сандрикі вікон на четвертому поверху виглядають дещо еклектично, з мотивами притаманними Мазирову

При дуже витонченій фрамузі прилагається додається більш проста брама

Оздоблення підворіття досить непогане, але необхідне негайний ремонт, у одному місці видно сліди протікання.

До однієї з квартир першого поверху ведуть ось такі двері

Перше подвір’я майже прямокутне, на знімку зліва видно вікна сходової клітини фасадного флігеля

У внутрішньому флігелі розташовані двері. Це не вхід до під’їзду та не прохід до наступного подвір’я

Так, насправді це і те і інше – вхід до під’їзду та сполучений з ним прохід до інших подвір’їв. таке рішення було обумовлено невеликим розміром ділянки.

Якщо увійти у двері то погляду відкриються сходи та розташований ліворуч прохід. Таке планування використовувалось і в інших будинках, але як додатковий вихід у двір, у цьому будинку він єдиний

вид у зворотньому напрямку

Поруччя незвичного дизайну, насправді вони не досить складні та містять деякі елементи з еклектичних моделей.

Оздоблення інтер’єрів під’їзду чудове, між першим та другим поверхом застосований ренесансний руст

 

Якщо пройти до наступного подвір’я, то виявиться, що воно занадто вузьке