Одеса. Молокозавод фірми “Чічкін О. В” (1914—1915 рр.)

Молокозавод фірми “Чічкін О. В”, арх. Л. М. Чернігов, нагляд: невідома особа, 1914—1915 рр., Троїцька вул., 29 / Успенська вул., 40
Будівля на мапі: http://wikimapia.org/20148399/uk/
Стиль: ретроспективізм (модернізоване необароко).
Охоронний статус: пам’ятка архітектури місцевого значення номер 863-Од (Рішення Одеського облвиконкому  № 580 від 27.12.1991 р. Наказ МКТ  №728/0/16-08 від 20.06.08 р.)

Відомі власники ділянки:

• раніше 1899 р. – 1900 р. – Р. Рабінович
• 1900 р. – до Жовтневої революції – Давід, Федір, Євген та Ольга Рабіновичі (1913 р. – у оренді О.В. Чічкіна)
• 1914 – вірогідно до Жовтневої революції – Олександр Васильович Чічкін

У кварталі між Троїцькою, Пушкінською, Успенською та Рішельєвською вулицями знаходиться унікальна ділянка, яка виходить відразу на Успенську і Троїцьку вулиці. З кінця ХІХ ст. вона належала родині Рабіновичів.

На ній були розташовані достатньо незначні споруди і з невідомих причин Рабіновичі не будували на ділянці прибуткових будинків.

Заклади за адресою по Троїцькій вулиці у 1913 р.:

• крамниця Шимона Кляновського по продажу галантереї
• магазин фірми “Чічкін О.В.” по продажу молочних виробів

Заклади за адресою по Успенській вулиці у 1913 р.:

• електро-гальвано-пластична фабрика “Ш. Зайчік та сини” (тел. 48-38), торгівля самоварами.
• графічний заклад Лева Шутака
• друкарня “Порядок” та палітурна майстерня, виробництво конторських книг та графічний заклад. Власник Семен Костянтинович Цессарський (тел. 303)

Мешканці за адресою по Успенській вулиці у 1913 р.:

• Леонтій Іванович Вішневський, працівник одеського філіалу Товариства Невської-ниточної мануфактури
• Шайб. Гершкович Зайчік, власник електро-гальвано-пластичної фабрики
• Фр. Ліберзон, власник бакалійно-тютюнової крамниці у будинку М.Г. Спектора на Успенській вул., 129
• Олександр Костянтинович Цессарський, власник типографії “Порядок”

Друкарня “Порядок” дуже часто рекламується у довідниках “Вся Одесса” від видавництва “Одесскія новости” по причині того, що видавництво друкувало свої видання саме у даній типографії. Власник жив у ній же. На ділянці зазначено ще декілька закладів, також на ділянці мешкала незначна кількість родин. Можна припустити що в глибині ділянки існував флігель у якому знаходились заклади та квартири. З боку Успенської вулиці розташовано два одноповерхових будинки у яких могли знаходитися дрібні заклади та квартири, але місткість їх недостатня для вказаних закладів.

---

Наприкінці ХІХ ст. у Москві з’явився молочний магазин Олександра Васильовича Чічкіна (1862-1949), який був першим спеціалізованим магазином такого типу. Справи у Чічкіна йшли дуже добре і він почав откривати фирмові магазини по всій імперії. Раніше 1901 року з’явилася фірма “Чічкін О.В.” і у Одесі. Тоді магазини Чічкіна у Одесі знаходились у будинку Н. Тюрина на Преображенській вул., 30 та магазин з головним складом на Грецькій площі, 24 у будинку Кіслової (інш. адр. Красний пров., 24). У 1903 році магазин на площі залишився, а інший переїхав у будинок О. Хакаловської на Дерибасівській вул., 21.

Окрім Одеси і Москви також існували магазини у Києві, Харкові, Катеринославі, Ростові-на-Дону, Москві, Вологі, Баку, Тіфлисі та Ташкенті.

Наприкінці 1900-х років Чічкін зачинив магазин на Грецькій площі та переніс головний склад на ділянку Рабіновичів на Троїцькій вул., 29. У 1913 році дана ділянка була орендована О.В. Чічкіним, але не виключено, що ділянка була у оренді з моменту переїзду туди складу. Номер телефону контори був 6-30.

У 1913 році у Одесі працювали магазини Чічкіна за наступними адресами:

• Будинок М.І. Фрейнд, Базарна, 86
• Будинок Клейнера, Олександрівська вул., 39 (продовж. Олександрівського проспекту на Привозі, будинок зруйнований)
• Будинок Олени Хакаловської, Дерибасівська вул., 21
• Будинок Рабіновичів, Троїцька вул., 29
• Будинок Є.К. Піспас, Рішельєвська вул., 23
• Будинок Р.Р. Зоншейна, Тираспольська вул., 8
• Будинок І.П. Бенетато, Пастера вул., 40

Така велика мережа магазинів свідчила про бюджет фірми та популярність продукції. На торгівлі О. В. Чічкін не зупинився і ще у 1910-му році відкрив магазин у Москві. У 1910-х роках на ділянці Рабіновичів на Троїцькій, 29 розміщався складом фірми Чічкіна, у 1914 році ділянка була придбана Олександром Васильовичем Чічкіним, у травні був отриманий дозвіл на складання будматерівалів на тротуарах на які виходить ділянка, такий же дозвіл був отриманий і у 1915 році Є вірогідність, що завод так і не почав працювати до Жовтневої революції, але принаймні його повинні були спорудити начерно упродовж 1914-1915 років.

За даними Вікіпедії у 1981 році у Одесі вмер брат Олександра Чічкіна Іван, на похорони приїхав інший брат Микола, але під час перебування на одеському заводі він впав у шахту ліфту і загинув.

Після Жовтневої революції завод та магазини були націоналізовані. У 1923 році на ділянці заводу розмістилася контора Одеського відділення об’єднаних державних молочних заводів Держмолоко (тел. 15-70), таким чином завод скоріше за все змогли ввести у експлуатацію до революції. Держмолоко об’єднувало молокозаводи у межах одеської губернії, займалося виробництвом і продажем молочних продуктів, а також збирало молоко у селян.

У підпорядкуванні Держмолока окрім заводу Чічкіна був ще маслоробний і сироварний завод у німецькій колонії Бергдорф (нин село Петровське). Молокоприймальні пункти знаходились у Сичавці, Тишковці, Бізірці, Шомпалах, Василівці та Вигоді.

У 1923 році завідуючим контори був Н.Д. Трофімов, заступником Філоненко, а секретарем А.Я. Маргуліс. Також продовжували працювати вищенаведені молочні магазини на Дерибасівській, Рішельєвській і Тіраспольській вулицях. Магазин на Привозі відійшов до Одескоопспілці, отримав назву “Молочний магазин №1”, а його завідувачем у 1925 році був З.Л. Шейнброт.

У 1924 році Держмолоко перетворили у Молочний відділ Одеського губернського союзу сільськогосподарських кредитних кооперативних об’єднаннь (Одессільгоспсоюз) (тел. 19-70). Керівництво союзу та базисний склад сільгосп машин і засобів розміщувався на вулиці Жуковського, 15, а керівництво молочного відділу на Троїцькій вул., 29. Керівний склад відділу у 1924 році: завідувач А.Я. Гарніцький А. Я ., помічник А.Г. Лейбнін, секретар А.Я. Маргуліс. У 1925 році: голова правління Л.С. Дунай, секретар П.С. Бобович, завідуючий торгово-промисловим відділом Л.Ю. Шор.

У 1923 році у підпорядкуванні відділу був Сироварний завод у Андріїво-Зоріному. Також існувало відділення союзу у Березівці та контора у Тирасполі.

У 1924 році у підпорядкуванні відділу був молочний пункт у Великодолинському (зав. І.І. Кундерт) та завод у селі Петроіському (зав. І. Родік). У тому же році у відділу вже було вказано 13 молочних магазинів у місті.

Перелік магазинів відділу Одессільгоспсоюзу у 1925 році:

• №1 – Ковальська вул., 54
• №2 – Велика Арнаутська вул., 27
• №3 – Базарна вул., 86
• №4 – Новий базар, огорожа церкви,
• №5 – Олександрівська вул., 20 (тел. 10-67)
• №6 – Дерибасівська вул., 21
• №7 – Рішельєвська вул., 22
• №8 – Пастера, 40
• №9 – Троїцька вул., 29
• №10 – Тіраспольська вул., 37
• №11 – Велика Арнаутська, 55
• №12 – Ковальська, 17
• №13 – Катеринінська вул., 6

Також за даною адресою У 1925 році розміщувалося Одеське відділення всеросійського союзу молочної кооперації (маслоцентр) (тел. 22-64). Завідувач М.А. Добринський, заступник і головбух Н.А. Голландцев.

У 1929 році завод підпорядковувався Одеській окружній спілці скотарсько-молочарської кооперації (Молочарспілка). Спілка також мала склад сировини на Ярмарковій пл., 176, три маслоробних заводи: у сулах Курисово-Покрівському (Петрівка, Комінт. рай.), Цебриковому та Жовтневому. На ділянці сіж Троїцькою та Успенською також розміщувався завод морозива.

Після другої світової війни завод носив назву Молокозавод №1 об’єднання Молочної промисловості. У довіднику на 1983 рік завод не вказаний і можливо тоді він вже був зачинений. У 1990-х роках будівлю переобладнали під офіси.

---

 У довіднику В.А. Пилявського об’єкт вказаний у якості молокозаводу “Н Чичкина” (рос.) і вірогідно, що прохання у міську управу подав брат Олександра Микола Чічкін. Автором проекту за даними переліку пам’ятників був Л.М. Чернігів, який переважно будував багатоповерхові житлові будинки. Проекти архітектора вирізнялись оригінальним виглядом і добрим художнім смаком. Однак технічним наглядом Чернігов не займався і завод повинний був спорудити інший архітектор.

Архітектура будівлі взагалі не є притаманною для Л. М. Чернігова і не виключено, що авторство вказано помилково.

Попередня забудова ділянки була розібрана, а нова споруда розиістилася впритул до сусідніх ділянок на Троїцькій, 31 та Успенській, 42 таким чином будинок обернений головним фасадом у бік Пушкінської вулиці. Вірогідно під час спорудження будівлі друкарня та інші заклади переїхали у інше приміщення. Можливо, що пізніше вони розмістилися у будівлі молокозаводу, де могли існувати офисні приміщення для надання у оренду.

На жаль фасад майже не видно у наслідок присутності периметральної міської забудови, але в районі брами Промінвестбанку видно верхню частину центрального ризаліту з фронтоном. Однак у часи, коли споруджували завод забудова ділянок по Пушкінській була не вище поверхів і всю верхню половину будинку було дуже добре видно. Перед корпусом був розташований не дуже великий простір.

Будівля має чотири поверхи та мансарду, дах  Матеріалом для будівництва корпусу послужила якісна цегла і будинок не був потинькований, але пізніше фасад був вкритий радянськими кахлями. Не виключено, що Чічкін також планував облицювати фасад кахлями або вкрити штукауркою, але у військовий час це було все одне недоцільним.

Фасад отримав барокові риси, стилю до якого архітектор у своїх творах постійно звертається у даному році. Основне тло фасаду практично ніяк не прикрашено,на всьому його протязі рівномірно розташовані великі вікна, що розчленовані лопатками та карнизами. Також слід зазначити, що по арковим обрисам вікон другого поверху можна припустити що вікна другого поверху були арковими.

Вигляд, як було притаманно архітектурі того часу вінчають виразні барокові ризаліти. Особливо великим є центральний ризаліт з трьома арковими люкарнами у ньому під бічними ризалітами уздовж фасаду були влаштовані кріповки. Дах первісно був вкритий черепицею, але нині залишилися фрагменти лише у області фронтону.

Фасад таким чином мав би цілком симетричну композицію, але дещо праворуч від центрц був влаштований великий шестикутний ризаліт у якому вірогідно були влаштовані сходи та ліфт. Стелі та стіни у інтер’єрах були вкриті візерунчатими кахлями.

Задня стіна і торці уявляють собою брандмауери і не виглядають репрезентабельно. На правому торці з кахлі був викладений надпис російською: “Слава труду”. В’їзд на територію був можливий з обох боків, але нині використовується тільки в’їзд з боку Успенській вулиці, а брама, що виходить на Троїцьку вулицю зачинена.

Дякуючи користувачу “Вконтакте” Fly Fromoutside, який не тільки зняв, але й дозволив повторну публікацію,  є унікальна можливість подивитися на весь будинок у цілому:

“Вся Одесса”, 1914 р.

“Вся Одесса”, 1914 р.

“Вся Одесса”, 1914 р.

“Вся Одесса”, 1914 р.

1910-і рр.

“Вся Одесса”, 1923 р.

Автор фото: Fly Fromoutside. (Публікація узгоджена з автором, сайт: archodessa.com).

Реклама у довіднику “Вся Одеса”, 1911 р.

Суміжний будинок був зруйнований.