Одеса. Будинок Х. Г. Вольфа на вул. Малій Арнаутській, 9 (1901 р.)

Будинок Х. Г. Вольфа, отримання планів: А. Радбіль, нагляд: П. Д. Токарев, 1901 р., Мала Арнаутська вул., 9
Будинок на мапі
Стиль: історизм
Охоронний статус: пам’ятка архітектури та історії номер 461-од (Наказ МКТ №728/0/16-08 Від 20.06.08 р).

Відомі власники будинку:

• до 1899 р. – Б. Вейсберг
• 1899 р. – 1900 р. – Х.В. Вольф
• 1901 – 1902-1903 рр. – В. Лукєзі
• 1902-1903 рр. – 1912-1913 рр. – Мойсей Хаімович (Єфимович) Вольф або О. Вольф
• 1912-1913 рр. – вірогідно до революції – Анна Іванівна Ілларіонова

Нинішні три ділянки №7, №9, №11 до 1899 року складали єдине ціле (№7) і належали Б. Вейсбергу. У 1899 му році ділянка №7 була розподілена на три, нинішній номер 7 був придбаний Х. Вольфом і отримав №7а (ще пізніше – №9). Нетривалий час ділянка була власністю В. Лукєзі, а згодом була придбана деяким О. Вольфом (у довідниках від газети “Одесские новости” вказаний – Моісей Хаїмович (у іншому розділі – Єфимович) Вольф, який міг бути сином Х. Вольфа). Така зміна власників виглядає дещо дивною. Не виключено, що Лукєзі був не власником, а орендарем або тимчасовим доглядачем, якщо Х. Вольф вмер.

Хоч квартали біля цього будинку по фасаду червоної вулиці займає одно-двоповерхова фонова забудова, але перші номера М. Арнаутської забудовані більш вишуканими будинками. Мабуть так сталося тому, що М. Арнаутська починається від вулиці Бєлінського, тобто від межі курортного району “Відрада”.

Фасади багато прикрашені ліпниною, яка запозичена у більшій мірі з італійського ренесансу, хоча зустрічаються і достатньо об’ємні барокові елементи. Декор будинку є важким і різноманітним, деталі є майстерно проробленими. Найбільш важким елементом є влаштований перед проїздом доричний портал, який виглядає чужорідним. Вікна другого поверху укладені у портики іонічного ордену з бароковими прикрасами у архітраві. Вікна третього поверху прикрашені прямими сандриками у вигляді карнизу на чотирьох консолях. Вікна четвертого поверху виконані у стилі бароко, ліпний декор над ними аналогічно декору третього поверху утворює суцільний фриз. По краям будинку розташовані рустовані ризаліти, що увінчані лучковими фронтонами з картушами у тімпані (на жаль картуш у правому фронтоні не зберігся). Ризаліти облямовані рустованими лопатками. Під фронтонами влаштовані аркові вікна з ліпною раковиною над ними. По периметру подвір’я було споруджено крила будинку і таким чином воно було повністю забудоване.

Інтер’єр парадного під’їзду було виконано у пишному стилі. Привертають увагу різні двері з буквами “ХВ”, що означає ім’я власника Хаїм Вольф. На порозі за дверми влаштований бетономозаїчний майданчик з надписом “salve”, що на латині означає “вітання”. Двері квартир також містять різноманітні візерунки. Крупними ліпними деталями було оздоблено карниз стелі під’їзду. Огорожі сходів є ошатними, але не є дуже рідкими, у деяких будинках інших архітекторів зустрічається аналогічна модель

Сусідній будинок №11 також є дещо подібним, однак на відміну будинку Х. Вольфа фасаду було надано більш стриманий декор.

Будинок Х. Г. Вольфа є однією з найяскравіших споруд цього низькоповерхового району, де переважає фонова забудова.

Будинок є пам’яткою історії завдяки тому, що у ньому жили:

• революціонер Д.І. Ульянов;
• письменник, журналіст, видавець Т. Х. Равницький;
• єврейський письменник Х. Н. Бялик;
• письменник (Ієхієл-Лейб Файнзільберг) І. А. Ільф.

У цьому районі мешкало дуже багато євреїв-ремісників, про що свідчать три будівлі синагог, та численні пам’ятні дошки

У люнеті влаштована монограма “ХВ” — Хаїм Вольф.

Salve (лат.) – вітання.

У вікнах присутні залишки кольорового скла

Невелика площа парадного змусила архітектора зробити сходинки на міжповерховому майданчику

Подібні візерунчасті майданчики коштували дешевше ніж покриття мармуровими плитами

Огорожі сходів даного дизайну зустрічаються і в інших будинках кінця ХІХ ст.

Стеля на останньому поверсі декорована ліпним фризом з міцними дентикулами