Одеса. Житловий будинок Віри Феодосіївни Фесенко (кін. 1890-х рр.)

Будинок Віри Феодосіївни Фесенко, кін. 1890-х рр., Отрадна вул., 6

Будинок на мапі: http://wikimapia.org/17313192/uk
Стиль: історизм (з елементами романського стилю та готики).
Охоронний статус: щойно виявлена пам’ятка архітектури (Рішення Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 р.)

Ділянка у дачі “Відрада” була придбана Єфимом Івановичем Фесенко наприкінці ХІХ ст., за даними В. І. Тимофієнка ще у 1984 році архітектором Л. Ф. Прокоповичем було споруджено двоповерхову з мансардою дачу Фесенка.

Є. І. Фесенко був власником найбільш відомої у місті друкарні, яка була заснована у 1884 році. У 1890-х роках друкарня розміщувалась у будинку на вул. Рішельєвській, 49, який також за проектом Прокоповича було переоздоблено у псевдоросійському стилі. Хоча таке оздоблення з певній точці зору можна назвати ретроградним, але обладнання типографіії було сучасним. Окрім різного роду бланків типографія займалася типолітографічним друкуванням репродукцій ікон. Якість кольорового друку була дуже доброю, асортимент дуже великий, а аудиторія складалася з широких верств населення, але переважно селян. У наслідок чого друкарня і стала відомою, однак у художньому сенсі дані ікони залишали бажати кращого. На зворотньому боці ікони був надрукований стислий життєпис святого. Кожна ікона мала свій номер, а згодом Фесенко створив друкований каталог даної продукції.Також здійснювався друк і української літератури, деякі твори побачили світ вперше саме у типографії Фесенка. За часів УНР Є. І. Фесенко зміг отримати замовлення на друк дрібних грошей – марок, банкноти ж замовлялися у закордонній типографії.

У 1899 році жінка Віра Феодосіївна Фесенко придбала у Халайджогло суміжну зі сходу ділянку дачі “Відрада”. Площа ділянки Є. І. Фесенка складала 259 кв. саж., а В. Ф Фесенко – 296 кв. саж. У межах 1899 – 1901 років був споруджений наявний триповерховий житловий будинок. У родинному архіві Фесенко збереглися знімки на яких відображено відвідування домовласником будівництва.

Будинок споруджено відповідно ідеології забудови даного приморського мікрорайону. Більшість прибуткових будинків не мають закритих дворів та розміщені у глибині ділянок-садів, які відокремлені від вулиці огорожею. Частково концепція забудови відповідала місту-саду, але розміщення будинків було всеж таки паралельним вулиці, всі вони мали звичайні для міської забудови плани і брандмауери. До того ж деякі будинки району знаходяться на червоної лінії вулиці.

Будинок І. Ф. Фесенко виконаний у романтичному стилі з казковими готичними вежами, однак композиція головного фасаду відповідає добі модерну. У оздоблені застосовані прийоми, що є характерними для німецької архітектурної школи і таким чином найбільш вірогідно, що автором будинку є один з архітекторів німців, щ працювали у даному району, найбільш активним з таких архітекторів був П. У. Клейн, який можливо і є автором даного будинку. У плані будинок прямокутний, широкий, з трьома ризалітами між якими на всю довжину простору на кожному розміщені балкони (схожий план має одна з прибуткових дач у Євпаторії, так що можливо, що це одне з типових рішень курортної архітектури). Фасад виконаний у економному стилі без застосування штукатурки та скульптурних елементів, що було притаманно творчості архітектора П. У. Клейна у даний період часу. Виразність композиції була досягнута застосування вставок з червоної цегли, яка має певний контраст на тлі каменя черепашника.

Будинок триповерховий з мансардою, розрахований на шість квартир у яких жили члени родини Фесенко, деякі інші квартири здавалися у оренду. Композиція будинку є симетричною, по центральній вісі розташовані як парадні сходи так і службові, однак парадні сходи розташовані впритул до головного фасаду, а службові у ризаліті із зворотнього боку будинку. З службових сходів можна потрапити до мансарди. Згідно старим знімкам мансарда мала барокову форму і можливо не мала житлових приміщеннь, у наші є часи дах є цілком зіпсованим, він втратив автентичну форму і вкритий металочерепицею.

Ґрати огорожі та вітражі у стилі модерну були встановлені під час реконструкції 1999-го року, хоча згідно старому знімку первісно у вікнах під’їзду також були присутні вітражі (тьмаве кольорове скло в самих малих сегментах). Необхідно підмітити, що стовпи огорожі ділянки є автентичними і таким чином не відповідають за стилем сучасній огорожі. Однак сусідній будинок під №8, який, як було згадано раніше, належав безпосередньо Є. Ф. Феснко мав таку ж саму огорожу, яка збереглася і понині. Під час реконструкції головний фасад було пофарбовано у білий колір.

У 1913 році ділянка мала адресу Отрадна вул., 14. За даною адресою розміщувалась бакалійна крамниця Івана Кортинського, мешкали Віра Феодосіївна Фесенко і викладач юнкерського військового училища полковник Сергій Давідович Розгольц. За даними нащадка роду Фесенко Єфим Іванович мешкав у одній квартирі з Вірою Феодосіївною, однак у адресному довіднику він вказаний за адресою вул. Отрадна, 12, однак ділянка між 1905 та 1907 роками була продана М. Л. Вінкічу.

У 1920-х роках Є. І. Фесенку було залишено кімнату у його колишній квартирі, яку спільно з іншими квартирами будинку було перетворено у комунальну. Після смерті Фесенка жителі сусідньої кімнати користуючись впливом у державних структурах спромоглися виселити з кімнати нащадків Є. Ф. Фесенка і всі особисті речі опинилися у їх руках. З часом деякі з цих речей опинилися у руках колекціонерів.

Згідно запису у переліку пам’ятників місцевого значення Одеси цей будинок подається, як будинок Кукушкіних авторства В. І. Прохаски, однак при упорядженні переліку була зроблена помилка. Справа у том, що будинок Кукушкіних – це колишній будинок Деполло, тобто за сучасною адресою Отрадна, 12. Той будинок виконаний у еклектичному стилі однак ліве крило було прибудовано у 1912 – 1913 роках В. І. Прохаскою.

Будинок В. Ф. Фесенко незважаючи на жахливу реконструкцію є однією з самих романтичних споруд Одеси і її можна віднести до того ж рівня, що і палац Бржозовського на вулиці Гоголя, 2. Однак у наслідок периферійного розташування будинок є невідомим для широкого загалу жителів, а завдяки зіпсуванню головного фасаду споруда багатьма жителями сприймається, за сучасну.

Власниця ділянки Віра Феодосіївна Фесенко, кін. 1890-х рр. Джерело: Дім князя Гагаріна, Вип. 3.

Є. І. Фесенко інспектує будівництво. Джерело: Семейный альбом одесского издателя Е. И. Фесенко. Одесса : КП ОГТ, 2007, галерея “Odessastory”.

В. Ф. Фесенко та Є. І. Фесенко, 1910-і рр. Джерело: Семейный альбом одесского издателя Е. И. Фесенко. Одесса : КП ОГТ, 2007, галерея “Odessastory”.

У межах 1900-х – 1910-х рр. Джерело: Семейный альбом одесского издателя Е. И. Фесенко. Одесса : КП ОГТ, 2007, галерея “Odessastory”.

Фрагмент знімку, 1901 р. Вежі центрального фронтону, до того ж мають автентичні гострі шпилі, які можна побачити на фото 1910-х років.

Віра Євгнівна Хрєннікова, 1930-і рр. Джерело: Семейный альбом одесского издателя Е. И. Фесенко. Одесса : КП ОГТ, 2007, галерея “Odessastory”.

Фронтони являють собою композицію, яка складається з щипця та трьох маленьких веж

За огорожею у глибині невеликого парку розташований сам будинок. Парадний вхід розташований в передній частині, що не властиво одеської дореволюційної архітектурі.

Деякі вікна останнього поверху теж мають вітражі, які, однак, виконані у стилі декоративного модерну. Єдиний плюс реконструкції – збережені автентичні віконні рами.

Металева огорожа балкону на кожному поверсі має інший візерунок. Можливо, що огорожа на знімку не є автентичною.

Вікна оздоблені сандриками з нефарбованої цегли, як на фасаді будинку Е. Я. Меснера.

Зворотній фасад будинку нетінькований – подібний стан мав і головний фасад будинку.

Джерела:

• Фотогалерея Odessastory (альбом: “Отрадная улица“).
• Семейный альбом одесского издателя Е. И. Фесенко / Авт.-сост. Владислав Всеволодович Дябло; Ред.- сост. Г. Закипная, Л. В. Майборода; Вступ. ст. Григорій Зленко.– Одесса : КП ОГТ, 2007.– 314 с. : ил. 500 экз. – На рус. яз. : 65.00.
• Дім князя Гагаріна: Збірник наукових статей і публікацій /Одеський літературний музей. — Вип. 3. Частина перша. — Одеса: ЗАТ «ПЛАСКЕ», 2004. — 264 с., іл.

Реклама