Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Будинок В. Абрамсон (1843 р., 1852 р., поч. 1900-х рр., 1910-і рр., 2007 р.)

Posted by Antique на вівторок, 21 Червень 2011 р. (14:45)

Будинок В. Абрамсон, арх. К.Й. Далл’Аква, 1843 р. Реконструкція, арх. І. С. Козлов, 1852 р. Реконструкція (розширення, надбудова третього поверху, нові флігелі), для Д. Тарасевича, арх. вірог. М. І. Лінецький, поч. 1900-х рр. Реконструкція, гр. інж. Ф. Е. Кюнер, 1910-і рр. Реконструкція фасадного флігеля у готель “Айвазовський”, 2007 р., вул. Буніна, 19
Будинок на мапі
Стиль: неоренесанс (у дусі флорентійської школи)
Охоронний статус: пам’ятка архітектури місцевого значення номер 2-Од.


Відомі власники ділянки:

  • 1850-і – В. Абрамсон (Амбрамсон)
  • кін. ХІХ ст. – 1899 р. – М. Тульчинська
  • 1899 р. -до Жовтневої революції – Дмитро Августович Тарасевич

1902—1903 роках ділянки придбали Микола Миколайович Косаговський і власник сусідньої ділянки на вул. Буніна, 19 нотаріус Дмитро Августович Тарасевич.

За даними В. А. Пилявського будинок було споруджено у 1843 році, однак у Одеському краєзнавчому музеї експонірується креслення фасаду авторства І. С. Козлова, що датоване 1852 роком. Але цілком не виключено, що у 1952 році дійсно була зроблена реконструкція або будинок отримав новий фасад. Згідно креслення будинок мав п’ять віконних осей і був двоповерховим, тогочасний неоренесансний фасад до наших часів дійшов майже без змін. Слід зазначити, що такі неоренесансні будинки були дуже рідкими, можливо, що на вибір стилю вплинуло спорудження нового будинку Рішельєвського ліцею на Дворянській вул., 2 (арх. О. С. Шашін, 1952 р.). Власник ділянки В. Абрамсон мав єврейське походження, наприкінці ХІХ ст. власницею була М. Тульчинська, яка могла походити з родини тульчинських євреїв. У 1900 році дану ділянку площею 213 кв. саж. придбав нотаріус Дмитро Августович Тарасевич, він також спільно з  Миколой Миколайовичем Косаговським у межах 1902 – 1903 років придбав і сусідню ділянку І. Гуковського на вул. Буніна, 17.

Вірогідно саме Д. А. Тарасевич і був замовником масштабної реконструкції, яка за припущенням автора блогу сталася у даний період. Скоріше за все будинок був первісно галерейним, можливо був навіть особняком, але на початку 1900-х років ліворуч від будинку була влаштована вставка у якій була споруджена сходова клітка, замість галерей була влаштована звичайна стіна з вікнами, квартири отримали нове планування. До того ж був надбудований третій поверх і два флігелі, які є конструктивно одним цілим  з фасадним будинком. Таким чином будинок був перебудований у прибутковий та отримав С-подібний план. У наслідок того, що площа фасаду значно збільшилася його нова частина отримала декор, який однак є дуже подібним до автентичного і якщо, не бачити план 1852 року, то надбудову важко помітити – настільки вдало були декоровані нові частини. Декор вставки повторює декор кріповки на вісі автентичної частини, однак має менші розміри, щоби не зовсім сильно зсунути акцент – він тактується як підпорядковане продовження кріповки або як плавне затухання. Третій поверх має повністю новий декор у стилі флорентійського Відродження, який є подверху але має набагато більшу мальовничість, яка урівноважується рустом першого поверху. Третій поверх має дінамічний рельєф завдяки рустіці, колонам, дводільним вікнам з пілястрами, а також маскаронами левів над дводільними вікнами. Форма левів з двома лапами є дуже подібною до левів у будинку Короне автором якого є М. І. Лінецький (1900 р.) З огляду на такий декор, на загальне об’ємне декорування, а також на оздоблення дворових фасадів, що дещо нагадує оздоблення флігеля Махліса на Успенській вул. (арх. М. І. Лінецький, 1899) автор вважає автором даної реконструкції саме М. І. Лінецького.

Можна припустити, що власник міг змінити розміри обох придбаних їм ділянок на користь № 19, що дозволило спорудити вставку. По меншій мірі фасадний флігель нібито має більшу ширину, ніж задній.

Чергова реконструкція відбулася у 1910-х роках, на що вказує нова огорожа сходів у фасадному будинку, яка є ідентичною огорожі сусіднього будинку Тарасевича і Коссаговського на вул., Будніна, 17 (гр. інж. Ф. Е. Кюнер, 1912 р.). Таким чином автором реконструкції був також Ф. Е. Кюнер, а відбулося вона скоріше за все у 1912 році.

Власник вірогідно намагався запобігти погіршення інсоляції і тому ділянка не буда забудована з боку сусідній ділянки, що також йому належала. Відповідно на ділянці № 17 з даного боку не було споруджено високих будівель, нині на даному місці розташований одноповерховий флігель невідомого року побудови.

Деякі заклади у 1913 році:

  • Італійське благодійне товариство. Часто змінювало адреси і склад, однак особливістю товариства було те, що його серед йогочленами були скульптори – у 1900-х років Луїджі Домінік Іоріні та Ф. Наталі. Адреси товариства: Ніжинська, 56 (1904), Ніжинська, 88 (1907, адреса є помилковою), Канатна, 28 (1909 – 1911), Буніна, 19 (1913).
  • Акційне товариство “Клячкін С. і Ко” (тел. 6-17), яке мало довідкову контора про кредитоспроможність, було представником московського товариства “Чепелевецький С. І. з синами” (виробництво парфумів).
  • молочна крамниця Михайла Костюковського (тел. 41-70). Ще одна крамниця даного підприємця була розташована на вул. Єврейській, 6.

Склад італійського благодійного товариства у 1913 році:

  • голова Йосип Феліксович Россет (Пушкінська вул., 29)
  • віце-голова Роб. Івсидорович де Кіріко (Ланжеронівська вул., 3), довірений банку “Ліонський кредит” (Рішельєвська вул., 1).
  • секретар Іван Фрідріхович Сперандео (Садова вул., 6, тел. 29-67). Професор Новоросійського університету, викладач міської маріїнської громадської гімназії та комерційного училища ім. Миколи І, голова кола аматорів італійської мови та культури “Данте Алігері” (Дерибасівська вул., 5).
  • скарбничий Павло Людвигович Боскі (Власний будинок, вул. Мала Арнаутська, 71). Брат скульптора Е. Л. Боскі.
  • член Джустіно Сальвадор Менціоне (Болгарська вул. ,8, тел. 30-53). Відомий скульптор. Працівник 5-ї розкладної присутності по промисловому податку та член Технічного товариства на Князівській вул., 1 (ОВІТТ).
  • член М. А. Молінарі (Власний будинок, Удільний пров., 4, нині № 7, тел. 34-14). Відомий скульптор. Скарбничий кола аматорів італійської мови та культури “Данте Алігері” (Дерибасівська вул., 5).
  • член Рікардо Кортацці

Деякі жителі ділянки у 1913 році:

  • купець ІІ-ї гільдії Б. Ш. Барбаш (Бармаш) (тел. 35-49). Працівник агентурно-комісійної контори.
  • купець І-ї гільдії Сух.-Бер Шмулевич Барбаш
  • лікар, що практикує Герман Аронович Галка (тел. 25-06). Член товариства допомоги нужденним учням училища Ц. Н. Трейстера.
  • купець ІІ-ї гільдії М. Г. Клячкін
  • нотаріус Дмитро Августович Тарасевич (тел. 46-77), власник даного будинку, працівник 1-ї розкладної присутності по податку з нерухомості.
  • Р. С. Елькін (тел. 68-10)

У 2007 році фасадний будинок було переобладнано у готель “Айвазовський”.

У підсумку можна зазначити, що будинок є одним з найяскравіших взірців у дусі флорентійського ренесансу у місті і призначався для достатньо заможних жителів міста.


 

 

Advertisements

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s