Одеса. Особняк Є. Я. Менделєвича (ХІХ ст., поч. 1900-х рр.)

Одеса. Будинок М. Асвадурова, ІІІ-я третина ХІХ ст. Реконструкція для Єфима Яковича Менделєвича, арх. вірогідно М. І. Лінецький, 1902 р., вул. Маразліївська, 28

Будинок на мапі: http://wikimapia.org/14869398/uk
Стиль: модернізований неоренесанс.
Охоронний статус: пам’ятка архітектури місцевого значення 451-Од (Наказ МКТ №728/0/16-08 від 20.06.08 р)

На вулиці Маразліївської землею володіли переважно аристократи, тому більшість будинків виконана на відповідному рівні та з дуже вишуканими інтер’єрами. Вулиця інтенсивно забудовувалась на межі ХІХ-ХХ ст. Але дана південна частина кварталу мала будинки вже у 1870-х роках В 1890-х роках ділянку придбав М. Асвадуров, на самій ділянці мешкали у 1890-х особи і можливо, що наявний будинок вже у той час існував. У період 1902-1907 років її придбав купець Єфим Яковлевич Менделевич, який був родичем власника пасажу на Дерибасівській вулиці Мойсея Яковлевича Менделевича. По-батькові обох Менделевичів збігається і дуже вірогідно, що вони були рідними братами. Є. Я. Менделевич займався постачаннями насіння за кордон.

Документальна дата реконструкції не відома, але судячи за стилем це могло статися на початку 1900-х років. У переліку пам’яток вказано, что автором будинку був архітектор В. І. Прохаска, який побудував його у 1909 році, але відповідна архівна справа за 1909 рік втрачена.

Головний фасад будинку і дійсно нагадує творчість В. І. Прохаски неоренесансними елементами, міцним рустом і сірим кольором (невідомо чи є колір автентичним). Спільно з тим двері під’їзду аналогічні (окрім ґрат) дверям будинку М. І. Луцького (М. І. Лінецький, С. С.  Гальперсон, 1902-1903) також віконні рами під’їздів є дуже подібними, маскарони у арці проїзду зустрічаються на фасаді будинку Гавсевича (арх. С. С. Гальперсон, 1902 р.), закруглені ризаліти з боку подвір’я також застосовани у будинку М. А. Менделевич (арх. М. І. Лінецький, 1905 р.). Фронтон без карнизу також зустрічається у твочості Лінецького у будинку М. Г. Короне (1900 р.). Всі згадані споруди знаходяться неподалік від Маразліївської. Також М. І. Лінецький у 1911 році виконав проект ремісничої школи М. І. Менделевич (мешкала у даному особняку на Маразліївській, 28).

Таким чином, враховуючи велику кількість елементів, що зустрічаються саме у будинку М. І. ЛІнецького, то найбільш вірогідним автором проекту реконструкції будинку Є. Менделевича є М. І. Лінецький, а проект було виконано близько 1902 року. На жаль архівні дані по 1902 року охоплюють його першу третину, інші ж справи на затвердження планів втрачені.

Головний фасад будинку в простих, але монументальних  формах Флорентійського ренесансу. Особняк Менделевича має два поверхи, житловий напівпідвал і в плані майже прямокутний, без дворових крил. Автор не притримувався суворо канонів флорентійського ренесансу, а сміливо змішував його з різними стилями, зокрема панувавшим тоді модерном. Саме в такому стилі виконана огорожа світлових кишень напівпідвалу, вхідні двері, вирізані бильця парадних сходів, а також відповідно стилю трактуванні горельєфи над вікнами другого поверху. Вінчає ж будинок класичний трикутний фронтон з маскароном у тімпані. Архітектор майже повністю покрив рустом будинок, однак завдяки вмілому застосуванню виступаючих замкових каменів, модернових фільонок та горельєфів фасад виглядає достатньо різноманітно. Над вікнами другого поверху були влаштовані горельєфи, на яких зображені окремі сцени, але всі сцени об’єднані загальною темою повчання, що відповідає діяльності жінки Менделевича – Олени Марківни Менделевич, яка мала власну ремісничу школу О. М. Менделевич. Замість традиційних горельєфів, які розташовувались у фільонках, архітектор розмістив фігури безпосередньо на площині фасаду не відділяючи від будинку, що є зверненням до ідеї синтезу мистецтв, яке було одною з цілей модерну. Іншими словами, горельєфи не були ізольовані від іншого декори, а взаємодіяли з його рустом – дещо подібне було втілене в будинку Коссаговської (поч. ХХ ст.).

Нині на особняку Менделевича розташовані три балкони, але скоріше за все первісно існував тільки центральний балкон, а інші були встановлені у радянську добу для покращення умов мешкання жителів комунальних квартир. Комунальні квартири у свою чергу були утворені з кімнат квартири Менделевича, яка займала весь другий поверх. На першому поверсі знаходяться по однієї квартирі з напівпідвальними приміщеннями у лівому та правому крилах. Огорожа центрального балкону не збереглася, але дуже вірогідно, якщо врахувати характер фасаду, що огорожа уявляла собою кам’яну балюстраду.

Стелі арки дворового проїзду прикрашені ліпними маскаронами, що ідентичні маскаронам розташованим на фасаді будинку Гавсевича (арх. С. С. Гальперсон (вірогідно проект виконав М. І. Лінецький, 1902 р.).

Сходовій клітці парадних сходів та коридору на другому поверсі, на відміну від фасаду не притаманна монументальність. Навпаки, оздоблення вийшло дуже вигадливим завдяки виконанню в стилі бароко. Особливу увагу привертають суцільно дерев’яні сходи в стилі модерну, що виконані не в вигляді окремих балясин, а з профільованих площин. Ще одним цікавим елементом є мініатюрний дерев’яний тамбур. Стелі першого поверху сходової клітки прикрашені каріатидами, на другому поверсі влаштована колонада з барокових колон. В десюдепортах дверей подібно скульптурам на фасаді розташовані пари путто. Вражає стеля під’їзду, яка виконана в вигляді овального плафону дуже пластичних форм.

Єфим Якович Менделевич оселився у особняку із своєю жінкою Оленою (рос. Еленою) Марківною Менделевич, яка заснувала ремісничу школу для дітей з бідних родин. Нову будівлю школи було побудовано за проектом архітектора М.І. Лінецького у 1911-му році на власній ділянці Менделевичей на Старопортофранківської вулиці.

Підсумовуючи слід відмітити, що інтер’єри особняку Менделевича є одними з найвишуканіших інтер’єрів за всю історію будівництва в Одесі.

Горельєф представляє собою шість окремих сцен які застигли у різноманітних позах прямо на віяльних сандриках будинку …

…ряд яких переривається посередині маскароном у фронтоні.Маскарон зображує невідоме міфічне божество, що можливо є Афіною Палладою, яка у даному випадку є заступником знань та розуму.

Горельєфи оповідають про необхідність виховання, тобто розповідають, що потрібно для успіху, якого досяг власник будинку.
Далі слідує опис горельєфів зліва на право

1. Праця, дитина висаджує якийсь рослини

2. Навчання точним наукам. Скульптурна група поєднує працю та навчання, мати навчає дівчину прясти, батько читає книгу

3. Навчання точним наукам (дитина навчається географії)

4.Всі три горельєфи відносяться до навчання мистецтву (музиці). Цей хлопче грає на дудці

5. Навчання мистецтву. На цей раз також відповідно сусіднім групам – грі на музичних інструмента. Хлопчик тримає мішок або дещо інше

6. Мистецтво. Хлопчик б’є в тарілки

Вікна першого поверху “підтримаються” консолями з модерновими канелюрами, подібну форму мають і дентикули карниза.

Знищені автентичні стулки брами. Джерело: фільм “Город с утра до полуночи”, 1976 р.

Вікна напівпідвального поверху огородженні металевою огорожею у стилі декоративного модерну

Підворіття зі склепінням оздоблено маскаронами ідентичними маскаронам на фасаді особняку Гавсевича на Чорноморській вул., 2

Віконна рама відповідає канонам декоративного модерну, деякі будинки того часу мали рами з подібним дизайном

Різьблені двері виконані на межі модерну з еклектикою.

Вестибюль парадних сходів особняку. Під’їзд оздоблений у еклектичному одеському стилі, майданчик другого поверху як би підтримують каріатиди. Біля однієї з каріатид розташована ніша. Скоріше за все до в неї розміщували освітлювальну лампу, але також в ніши могла бути розміщена ваза з квітами або скульптура.

Вхід до під’їзду обладнаний дерев’яним тамбуром, подібні звичайно влаштовувалися коли не вистачало місця.

До другого поверху ведуть дерев’яні сходи, матеріал забезпечує високий рівень комфорту, а різьба по дереву дуже неординарна.

Вид з другого поверху на сходи

вид на сходи з низу

стіни сходової клітки були раніше другого кольору, скоріше за все вони були покрути червоною венеціанською шпаклівкою. Стіни оздоблені пілястрами, внизу яких можна помітити модернові канелюри

Стеля овальної форми, прикрашена карнизом, але на жаль знаходиться у аварійному стані

 

На майданчику другого поверху розташований напівкруглий виступ, балюстрада якого не збереглася. З низу виступ оздоблений ліпними прикрасами

Коридор колишньої квартири на другому поверсі. Дах підтримують декоративні колони, у радянські часи вони теж були покрити емаллю поверх червоної венеціанської штукатурки.

Вид з півдня на північ. Ліворуч – колони перед сходовою кліткою. На другому поверху знаходиться коридор у вигляді галереї, раніше вхіди з нього вели до кімнат, нині – до квартир. Дах підтримують декоративні колони, у радянські часи вони теж були покрити емаллю поверх червоної венеціанської штукатурки.

Вид з півночі на південь.

Капітелі виконані у стилі рококо.

Стеля представляє собою дзеркальне склепіння

Над входами у фронтонах розташовані горельєфи

Автентичний паркет підлоги.